Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Інститут надтвердих матеріалів, в якому працював Бакуль В. М.

(іст.).

Вул. Автозаводська, 2.

Комплекс споруд інституту займає територію на розі вулиць Автозаводської та Резервної. Заклад заснований 1961 р. на базі Центрального конструкторсько-технологічного бюро твердосплавного та алмазного інструменту (ЦКТБТАІ) як Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут синтетичних надтвердих матеріалів та інструмента Держплану УРСР. З 1972 р. – Інститут надтвердих матеріалів АН УРСР (нині – НАН України). З 1990 р. носить ім’я В. Бакуля. Корпус № 11 – двоповерховий, цегляний, споруджений 1956 р. на центральній алеї комплексу для ЦКТБТАІ. Корпус № 2 (адміністративний) – дев’ятиповерховий, бетонний, фасадом виходить на вул. Автозаводську, споруджений 1967 р.

У 1956 – 78 рр. у цих будинках працював Бакуль Валентин Миколайович (1908 – 78) – вчений у галузі твердих сплавів і синтетичних алмазів, доктор технічних наук, заслужений діяч науки і техніки УРСР (з 1968), Герой Соціалістичної Праці (1963), засновник і перший директор інституту (1961 – 77). Наукова діяльність вченого присвячена дослідженням у галузі розробки промислової технології виробництва синтетичних алмазів. Під його керівництвом розроблено і впроваджено у різні галузі народного господарства велику кількість конструкцій алмазних і твердосплавних інструментів, створено нові надтверді матеріали. Вченому належить понад 80 винаходів. Відзначений Ломоносовською премією 2-го ступеня (1963).

У 1961 р. у корпусі № 11 випуском перших 2000 каратів алмазів було покладено початок промислового виробництва синтетичних алмазів у колишньому СРСР. У 1956 – 76 рр. кабінет і приймальня В. Бакуля містилися на другому поверсі цього корпусу, з 1976 р. – на третьому поверсі корпусу № 2. В одній з виставочних зал музею інституту обладнано меморіальний куточок вченого.

В 1979 р. на торці корпусу № 2, що виходить на подвір’я інституту, встановлено меморіальну дошку з червоного граніту з бронзовим барельєфним портретом В. Бакуля (ск. О. Кошовий). В 1961 р. на фасаді корпусу № 11 встановлено меморіальну дошку з білого мармуру з нагоди випуску перших синтетичних алмазів.

Лариса Гаврилюк, Василь Кислов

Валентин Миколайович Бакуль // Вісник АН УРСР. – 1978. – № 8;

Институт сверхтвердых материалов АН УССР. – К., 1987;

Історія Академії наук Української РСР. – К., 1982.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 409.