Житловий будинок (№ 82)

Віктор Мойсеєнко

Житловий будинок, 1950 (архіт). Просп. Миру, 82.

Зведення цього будинку, як і сусіднього з ним /№ 80/, відноситься до важких часів відбудови і реконструкції міста після Другої світової війни. Він призначався для робітників і службовців Конотопського паровозо-вагоно-ремонтного заводу (нині КВРЗ).

Значним перебудовам не підлягав, але фасад його з боку вул. Свободи було частково облицьовано керамічною плиткою. Використовується за прямим призначенням.

Перебуваючи у єдиному комплексі з сусіднім і при загальному подвір’ї з ним, цей будинок відрізняється від нього постановкою на ділянці, в типологічному і естетичному відношенні. Він займає наріжну ділянку (тупий кут при перехресті пр. Миру та вул. Свободи). Найближчі до нього архітектурні об’єкти – залізнична станція з технічними та цивільними будівлями, школа, лікарня та поліклініка залізничників, дитячі ясла та садочки, багатоквартирні житлові будинки різного часу будівництва.

Будинок належить до типологічної групи міських багатоквартирних секційних малоповерхових будівель. Має підвал і два поверхи. Значна частина першого поверху відведена для розміщення торгових закладів. У будинку три секції та наріжна вставка.

Підвал використовується в технічних та господарських цілях магазинами і, частково, мешканцями будинку. Із 20 квартир 8 розташовано на першому поверсі, решта – на другому. Кожна квартира має передпокій, дві або три кімнати, кухню, санвузол, на другому поверсі – балкони. Одна з типологічних особливостей квартир – одностороння орієнтація їх (крім торцевих).

Зовнішній вигляд будівлі, як і сусідньої (№ 80) вирішено під впливом традицій архітектури бароко. Крім широких рустованих наріжних лопаток, карниза з невеликим виносом, криволінійного обрамлення слухових вікон, тут створено характерний для бароко акцент – наріжну вставку, яку увінчує фронтон криволінійних обрисів. Суттєву роль у зовнішньому вигляді будинку відіграє поєднання різних кольорів основних площин стін та випуклих деталей. Характерно, що цей будинок має привабливий вигляд не тільки з боку вулиці, а й з подвір’я (в основному та ж пластика, цікава лоджія з балюстрадою та ін.).

Підмурки будинку – бутобетонні, стіни – цегляні з двостороннім тинькуванням, міжповерхові перекриття та перегородки – дерев’яні, покрівля – із шиферу. Застосована конструктивна схема з поперечними несучими стінами.

Будинок є наочним свідком «барокового» відгалудження в загальному ретроспективному напрямку української архітектури перших повоєнних років. У цьому, а також у типологічних та естетичних якостях його цінність як пам’ятки архітектури.

[Літератури не виявлено.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 473 – 474.