Будинок Рад (№ 6)

Віктор Мойсеєнко

Будинок Рад, 1926 – 27 (архіт.). Проспект Миру, 6.

Один із перших будинків Рад, зведених в Україні до 10-ї річниці Жовтневої революції.

Автор проекту – архітектор-художник Г.Горбачов. Проектування та будівництво будинку пов’язане з введенням в Україні окружного адміністративно-територіального поділу, утворенням Конотопського округу і необхідністю створення адміністративногромадського центру. Призначався для розміщення державних, партійних, комсомольських керівних органів округу. Суттєвій перебудові не підлягав. У період Другої світової війни будинок постраждав від пожежі, у повоєнні роки відбудований у первісному вигляді і використовувався за прямим призначенням: тут працював виконком Конотопської міської Ради депутатів трудящих (з 1977 – народних депутатів). У 1983 міськвиконком перейшов у інший будинок, зведений поруч, а Будинок Рад став Будинком піонерів. Нині у будинку – Центр дитячої творчості.

Розташований у центрі міста, в комплексі будинків і споруд площі Миру (колишня площа 50-річчя Жовтня), на території міського парку культури і відпочинку (колишній парк ім. Кірова). Первісно перед будинком був відкритий майдан. При створенні парку було передбачено три алеї від площі до будинку у відповідності з центральним і двома бічними ризалітами. Алеї обсаджені каштанами та були замощені клінкерною цеглою. Проте, було допущено невідповідне озеленення, у результаті якого навіть чоловий фасад Будинку Рад закритий високорослими деревами. Найближчі архітектурні споруди – будинок міськвиконкому, Будинок зв’язку, кінотеатр «Мир», стадіон, багатоквартирні житлові будинки малої та середньої поверховості. Проспект Миру пов’язує цю ділянку зі старим міським центром та залізничною станцією.

Будинок двоповерховий. Загальна принципова схема його побудови – симетрична. Відступом від симетрії є лише конфігурація середньої частини тильного боку. На першому поверсі розміщено вестибюль, парадні і двоє додаткових бічних сходів, робочі кімнати, туалети, господарські приміщення; на другому – первісно була зала для засідань (у центрі), тепер – гурткові кімнати, групи робочих кімнат, туалети. Поруч з залою для засідань у проекті було передбачено кабінет голови окрвиконкому. Система планування будинку – коридорна з одностороннім розташуванням робочих приміщень.

Під час зведення будинку застосовувались найбільш доступні та економічні у той час технічні засоби, і, перш за все, будівельні матеріали: підмурки – бутові, стіни – цегляні з внутрішнім та зовнішнім тинькуванням, міжповерхові перекриття і перегородки – дерев’яні, дах металевий по дерев’яних кроквах. Конструктивна схема двопрогінна з використанням трьох повздовжніх несучих стін. Опалення центральне. Воно було передбачене і здійснене з самого початку.

У зовнішньому вигляді будинку простежується модернізація архітектурних форм класицизму, характерна для одного з архітектурно-художніх напрямків у вітчизняній архітектурі кін. 19 – поч. 20 ст. Найбільша пластичність та виразність спостерігається в чоловому (східному) фасаді, зверненому до площі. Він має досить традиційну загальну схему композиції: до дуже вираженого центрального ризаліту симетрично прилягають два крила зі своїми, бічними ризалітами. Суттєву роль у композиції відіграють арки та фронтони центральної частини, а також карниз, який увінчує крила. На середньому ступінчатому фронтоні – герб Української СРР і напис: «Будинок Рад».

Будинок Рад у Конотопі є цінним пам’ятником архітектури України першого післяреволюційного десятиліття.

[Моисеенко В. Первые дома Советов на Украине / В. Моисеенко // Строительство и архітектура. – 1977. – № 8. – С. 12 – 13.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 464 – 465.