Клуб залізничників (№ 2)

Віктор Мойсеєнко

Клуб залізничників, 1928 (архіт). Вул. Клубна, 2.

Клуб залізничників – споруджувався в період масового клубного будівництва в Україні у зв’язку з втіленням принципів культурної революції. Автор проекту невідомий. Значній перебудові не підлягав, зберігся в основному в первісному вигляді. Нині – Будинок науки і техніки Конотопської дирекції залізничних перевезень Є пам’яткою історії, про що свідчить меморіальна дошка з текстом: «В этом здании в годы Великой Отечественной войны 1943 – 45 гг. располагался военный госпіталь № 1414».

Розташований в південно-західній частині міста, неподалік від залізничної станції та вокзалу, на території парку. Найближчі архітектурні об’єкти – залізничний вокзал на вул.

Свободи та багатоквартирні житлові будинки малої та середньої поверховості на вулицях Клубній і Чехова. Чоловим фасадом будівля звернена до вул. Клубної. При клубі є господарче подвір’я. У типологічному відношенні є прикладом компактної будівлі, що поєднує в собі функції професійного клубу і театру з театральною залою порівняно невеликої місткості. Загальна композиція його асиметрична. Будівля має три основні поверхи та напівпідвал. На першому поверсі розміщується вестибюль, спортивна зала з допоміжними кімнатами та інші, більші за розмірами клубні приміщення. На другому поверсі – глядацька зала з естрадою і допоміжними приміщеннями, кабінети адміністрації та клубні кімнати з коридорною системою розпланування. Третій поверх зайнятий клубними кімнатами. Призначення кімнат за довгі роки експлуатації змінювалось.

Основний будівельний матеріал – цегла, стіни мають внутрішнє та зовнішнє тинькування. Перегородки та перекриття – дерев’яні. Підлога – паркетна, дощата та із метласької плитки. Покрівля – металева.

У загальній асиметричній композиції та характері деталей фасадів простежуються певні традиції архітектури модерну. Для будівлі характерна добротність, висока якість виконання будівельних робіт. Є цінною пам’яткою архітектури ранньої радянської доби.

[Літератури не виявлено.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 480.