Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Пімсти смерть великих лицарів.

Німфей

2001 р. Німфей

Тетяна Арбузова, Наталя Галченко

Німфей належить до найдавніших і водночас найбільших міських поселень європейської частини Боспорського царства. Місто заснували грецькі поселенці в середині VІ століття до н.е. на місці колишньої варварської осади й проіснувало воно безперервно аж до середини ІІІ століття н.е.

Місто розташовувалося на плато біля мису Комиш-Бурун. З півночі його захищала морська протока, зі сходу містилася зручна гавань. До моря терасами спускалися житлові й ремісничі квартали. Їх оточували масивні оборонні мури з вежами. За містом були великий курганний і ґрунтовий некрополі, а далі густо населена сільська околиця.

До кінця V століття до н.е. Німфей залишався незалежною державою-полісом зі своїм самоврядуванням, тут карбували власну срібну монету. Місто мало торговельні, культурні й політичні зв’язки з різними центрами Малої Азії й Афінами.

Швидке зростання Німфея як осередку хлібної торгівлі пов’язане з входженням його до складу Боспорського царства в першій половині ІV століття до н.е. Тоді зведено оборонні споруди, збудовано святилища і храми, остаточно розплановано міські квартали.

Хліборобство й хлібна торгівля як основні види діяльності визначили й характер культів, поширених серед мешканців міста. Особливо шанували вони заступницю хліборобів Деметру. Саме в Німфеї існувало одне з найбільш ранніх у Північному Причорномор’ї святилищ богині родючості. Перші офірування відбувалися біля широкої розпадини скелі неподалік берега, потім, приблизно в середині VІ століття до н.е., збудовано невелике святилище, що складалося з одного приміщення. З часом його перебудували й розширили. На території священної ділянки споруджено вівтарі, збагатилося архітектурне оформлення будівлі – з’явилися декоративні карнизи, водозливи у вигляді лев’ячих голів, теракотові мармурові антефікси.

У ІІІ – ІІ століттях до н.е. поступово занепадає значення Німфея як одного з торговельних центрів Боспору, проте до І – ІІ століть н.е. він ще залишався великим густонаселеним містом.

Збережена до наших днів територія городища становить близько 9 га, однак значна частина Німфея нині затоплена морем і занесена піском широкого пляжу, що утворився тут.

Після загибелі Німфея, яку вчені пов’язують з навалами варварів у середині ІІІ століття н.е., життя на городищі не відновилося. У ХІХ столітті ці землі стали приватним володінням поміщиків Ґур’євих, вони здавали їх в оренду місцевим жителям. Відкриття на некрополі багатих грецьких поховань V – ІІІ століть до н.е. привернуло до них увагу шукачів скарбів, і тут розпочалися великомасштабні розкопи. Саме тоді знайдено знамениті золоті сережки з підвісками у вигляді фігурки Артеміди, що сидить на лані зі смолоскипом у руці, розетки, прикрашені блакитною емаллю і філігранню, різьблений сердолік із зображенням сцени боротьби Геракла й Аполлона за триніжок. Значна частина знахідок з Німфея опинилася за кордоном, у європейських музейних збірках, зокрема в Британському музеї.

Наукове дослідження Німфея та його некрополя організувала в 1876 році Імператорська археологічна комісія. Роботи велися під керівництвом О.Люценка й Н.Кондакова, а в 1878 – 1880 роках – С.Веребрюсова. У той час складено плани городища й некрополя. Результати досліджень регулярно публікувалися у звітах Археологічної комісії. Пізніше новий власник землі Новиков удався до самостійних розкопів, і в 1890 році Ермітаж придбав у нього багатющу археологічну колекцію. Пізніше, вже в 1930-х роках, городище й некрополь Німфея досліджувала власна експедиція Ермітажу. Роботи тривали до літа 1941 року. В цей період відкрито будинки житлового, ремісничого й культурного призначення, святилище богині Деметри VІ – ІV століть до н.е., ділянки оборонних мурів тощо. Одночасно дослідження провадила Боспорська експедиція Інституту історії матеріальної культури АН СРСР під керівництвом В.Гайдукевича. Завдяки їм вдалося встановити приблизні хронологічні рамки існування міста.

У повоєнні роки розкопувано великі площі, на яких відкрито житлові будинки, ремісничі майстерні, винарні, цілі вулиці. Особливо науково значущими були відкриття у 1980-х роках стіни акрополя й монументальних сходів, що ведуть у нижнє місто, де був порт.

Сенсацією стало виявлення експедицією Ермітажу під керівництвом Н.Грач святилища з фресками й написами на стінах. Будівля святилища зведена на високому цоколі з рустованих блоків, яруси центральної споруди її сполучалися сходами. В одному з приміщень виявлено численні фрагменти тиньку з поліхромним мальованням. Його виконано в техніці фрески з енкаустичним покриттям. Верхні й нижні частини – білого кольору, а середня поділена орнаментальними фризами на поземні смуги червоного та яскраво-жовтого кольорів. По всій поверхні тиньку продряпано малюнки й написи. У текстах повідомляється про пожертви у святилище, повернення боргів, вихід кораблів у море, наводяться списки імен і окремі імена, зокрема боспорських царів. У деяких написах – зверненнях до богів і заздоровницях – згадуються як заступники мореплавства Аполлон і Афродіта.

Серед малюнків багато зображень вітрильників, а також сцени полювання, фігури тварин і людей. Центральне місце займає зображення військового корабля – трієри. Це кресленик з додержанням усіх пропорцій, що дає змогу визначити реальні розміри корабля. На прові зазначено його назву – ім’я найшанованішої в птолемеєвському Єгипті богині Ізіди. На думку Н.Грач, завдяки образотворчому комплексові й написам можна інтерпретувати весь будівельний ансамбль як морське святилище, пов’язане з Афродітою, а трієру – як посольське судно, що його з політичною місією послав з Єгипту Птолемей ІІ Філідельф до двору боспорського правителя Перисада ІІ.

Відкриття й реставрацію фресок і написів святилища відзначено ЮНЕСКО.

Останніми роками найперспективнішою для археологічних досліджень вважається ділянка західного сектору німфейського плато, де на одній з терас “нижнього міста” зроблено сенсаційну знахідку – знайдено грандіозні руїни ще однієї будівлі храму йонічного ордена, пізніше інтерпретованої як пропілеї – архітектурно оформлений вхід до міста. Повалені землетрусом, що стався в ІІІ столітті до н.е., п’ятнадцять деталей будівлі з місцевого вапняку лежали у відносному порядку, зберігши нахил падіння. Це були наріжні її частини: всі елементи перекриття й одна колона. З архітектурних деталей знайдено, зокрема, карниз. Його похиле увінчання – сима – прикрашене чудовими скульптурами у вигляді лев’ячих масок з розкритою пащею для стоку дощової води. Маски яскраво розмальовані: жовті гриви й червоні пащі на синьому тлі. Збереглися й симетричні отвори для кріплення кам’яних вертикальних квіток – антефіксів. Особливо ефектна капітель, скульптурність якої підкреслено червоною і синьою фарбою, а волюти оформлено металевими прикрасами. Конельовані колони були покриті тонким білим тиньком.

На некрополі в середині 70-х років виявлено алею склепів у вапняковій скелі. Гробниці, вирубані в скелі чи викопані в ґрунті на значній глибині, розміщені компактною групою в північно-східній частині некрополя і являють собою монументальні поховальні споруди, здебільшого родинні усипальні. До винятково важливих, нововідкритих пам’яток, безперечно, належить катакомба з вирізьбленими біля входу до камери великими рельєфами, що зображують Афіну, Пана й Сілена. Як і більшість інших, ця катакомба була пограбована.

Унікальні знахідки щороку поповнюють фонди Керченського заповідника. Завдяки сполученню неповторного краєвиду, що з давнини в основному зберіг свій образ, мальовничого узбережжя з пляжем, з одного боку, і чудових пам’яток історії та культури – з другого, Німфей став перспективним об’єктом для розвитку наукового туризму.

Пам’ятки України, 2001 р., № 3.

Джерело: веб-сайт “Українська спадщина” (

Вкладені елементи

Розкопи Німфея. Ділянка “Г” Вапняк. 1993 р.
Розкопи Німфея. Ділянка “Г” Вапняк. 1993 р.
Розкопи Німфея. Ділянка “Г” Вапняк. 1993 р.
Розкопи Німфея. Ділянка “Г” Вапняк. 1993 р.
Капітель. Вапняк. Німфей, пер. пол. V ст. до н.е.
Капітель. Вапняк. Німфей, пер. пол. V ст. до н.е.
Жіноче божество (Змієнога богиня). Вапняк. Двобічний рельєф. І ст. н.е.
Жіноче божество (Змієнога богиня). Вапняк. Двобічний рельєф. І ст. н.е.
Артеміда на лані. Сережки. Золото, емаль. Некрополь Німфея, кам’яна гробниця, др. пол IV ст. до н.е.
Артеміда на лані. Сережки. Золото, емаль. Некрополь Німфея, кам’яна гробниця, др. пол IV ст.…

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2018 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 451

Модифіковано : 12.03.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.