2009 р. Гостей Кам’янки розселяють у приватників

Юрій Стригун

Розмір зображення: 600:450 піксел

Директор Кам’янського музею Таміла Чупак показує особисте піаніно Петра Чайковського. Композитор придбав інструмент в Києві та привіз до Кам’янки (фото: Віталій Іванченко ).

Дата: 10.04.2009

”Газета по-українськи” продовжує розповідати, як триває відродження пам’яток за програмою ”Золота підкова Черкащини”. Кам’янка увійшла до програми завдяки історико-культурному заповіднику, створеному 1996 року на базі Літературно-меморіального музею Пушкіна й Чайковського.

– Завдяки мільйону гривень, які отримали у грудні за програмою, провели найнагальніші ремонти, – розповідає директорка заповідника Галина Таран. – По морозах бетонували, прокладали алеї, аби використати гроші до кінця року.

Ремонт одноповерхового маєтку поміщиків Давидових провели з дотриманням вимог реставраторів. Почасти замінили двері, одвірки, віконні рами. В історичному музеї перекрили дах, поставили дерев’яні вікна. Плиткою виклали алеї до пам’ятників Пушкіну, Чайковському, декабристам. Але забракло 350 тис. грн на ремонт збудованного в стилі класицизму Зеленого млинка.

Кам’янка традиційно є одним із найвідвідуваніших куточків Черкащини. Торік тут побувало понад 30 тис. туристів. Із них 1 тис. – іноземці.

– Приїздять аж із Японії. Там знаються на класиці, слухають Чайковського, – зауважує Таран. – Для екскурсій англійською залучають учителів іноземної мови місцевого ліцею.

Туристам пропонують тематичні екскурсії про перебування в Кам’янці Чайковського, Пушкіна, декабристів. Дорослим екскурсія обходиться у 4 грн. Група від 15 осіб може замовити літературно-музичний вечір. Коштує така послуга 10 грн із людини.

За бажання гості можуть прогулятися до мальовничого каньйону річки Тясмин. Популярними є поїздки до Мотронинського жіночого монастиря в Холодноярському лісі. Проте чверть 20-кілометрового шляху до обителі пролягає насипною дорогою через село Грушківка. Іноземці нарікають на ями та калюжі.

Торік готель у Кам’янці відключили за борги від тепла й електрики. Через це гостей заповідника розселяють у приватних оселях членів районної громадської організації ”Відновлення туризму на Кам’янщині” (тел. (04732) 6 25 48). Доба проживання коштує 25-70 грн. Із господарями можна домовитися про харчування. В окремих садибах є басейн, сауна, більярд.

– Іноземці горілки майже не п’ють, – говорить голова організації Тетяна Довгань. – А зелені їдять стільки, що нам і не снилося. Готуємо їм борщ зі сметаною, налисники, вареники з сиром. Теплої пори вони люблять їсти в саду.

Торік за 12 км від Кам’янки відкрили комплекс ”Гостинний двір”. Номер зі зручностями коштує 200 грн на добу. Обід – 20-30 грн. Стоянка авто охороняється. Із Черкас одноденну поїздку до Кам’янки можна замовити в обласному центрі туризму, краєзнавства й екскурсій. Коштує 25 грн з особи.

Люди не вміють заробляти на туристах. Програму відродження історичних пам’яток ”Золота підкова Черкащини” започаткували 2005 року. Тоді обласне управління культури й туризму очолював 62-річний Іван Козленко.

– У нас же 10 заповідників, п’ять із яких державного значення! – розповідає про туристичний потенціал області Іван Григорович. – В Умані, гляньте, скільки машин біля Софіївки стоїть. Звісно, це перлина Черкащини. І Канів міг би мати стільки ж! Але там п’ятий рік реставрують музей, і цьогоріч навряд чи закінчать (цього тижня Кабмін виділив на ремонт Канівського музею Шевченка 37,6 млн грн. – ”ГПУ”). Зараз у Каневі можна лише квіти до могили Тараса покласти та відвідати хатину Ядловського. А готелю достойного як не було, так і нема.

Брак готелів та ресторанів – одна з найбільших проблем області, вважає Козленко.

– Як приїздить президент на Звенигородщину, то обідати його веземо аж у ”Вітряк” Корсунського району. Треба визнати, що в нас люди самі не готові приймати туристів і заробляти на них гроші. Наприклад, так, як це давно роблять на Івано-Франківщині. Та найприкріше, що немає кадрів, екскурсоводів, людей, ”звихнутих” на своїй справі. Нібито і готують їх 150 вузів, а все одно нема.

Іван Григорович вважає, що програма ”Золота Підкова” допомогла відкрити для туристів Трипілля:

– Ми дуже багато зробили для Легедзинського трипільського музею. Там щороку буває по кілька закордонних делегацій. Але будівництво ще не завершено. Грошей не дають. А залишилася якась дещиця.

Найкращі справи у Чигирині. Такої багатої експозиції часів козаччини немає ніде, переконаний Козленко.