Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2009 р. Учан-Су-Ісар

Ольга Пернацька

Дата: 09.01.2009

Взагалі пишуть (наприклад В. Авінда у своїй “Ай-Петрі…”, що різноманітних фортець і укріплень на Південному березі Криму існувало більше 70. З них більш-менш зберіглося біля 40 (саме така кількість у путівнику А. Іванова, присвяченому замкам та фортецям ПБК) – всі на будь-який смак та бажання до них добиратися. Саме так, щоб дістатися більшості з них, треба докласти чималих зусиль – або важкий підйом пішки, або довгий пошук, або небезпека бути зжертими злими собаками та охоронцями:-)

Цей ісар (так називаються укріплення, часто невеликі на Південному березі Криму) знайти досить просто. Само собою, якщо знаєш що шукати, та знаєш куди дивитися:-)

Знаходиться на кілометр нижче найвищого водоспаду України – Учан-Су. Можна пройти до нього по дорозі – Ісарському шосе (ага, така назва невипадково, і назві багато десятків років) – або від дороги на Учан-Су, метрів на 500 нижче водоспаду, або від дороги, що проходить трохи вище Поляни казок, там є міст через річку. Є й пряма (слово “пряма” в Криму означає – повертає купа разів, але йде найкоротшим шляхом) стежка від водоспаду, але не від нього самого, а за метрів 200.

Зіго-ісар (Учан-Су-Ісар іноді називають і так) датують XIII-XV ст. Відомостей про її історію вкрай мало, певно, через те, що мало хто займався ґрунтовними дослідженнями.

А ось і фото фортеці. Зверху її можна побачити дуже просто – якщо йти Штангеєвською стежкою. Вона проходить від скелі Ставрі-Кая над Поляною казок до водоспада Учан-Су. За наявності 5 або 6-кратного зуму можна зробити досить детальні знімки. Але не тільки це укріплення. Коли подивишся на панораму Ялти, що відкривається з того приємного маршрута, маленька скеля-фортечка губиться серед навколишніх лісів та долин річок. Хоча й помітно, що вона розташована на пагорбі, причому в такому місці, яке дозволяло контролювати перевали через яйлу та підступи з моря.

Ледве проглядують крізь дерева залишки однієї зі стін ісара.

А це вже інша стіна. Її видно трохи краще, та й підійти туди простіше – прямо з дороги. Річ в тому, що вільно зійти на ісар не вдастся, бо з тієї сторони, де знаходиться зручний підйом – приватна територія (так, дитячого табору “Ісари” вже давно нема), металева огорожа, собаки та охоронник. Тому дехто, особливо настирливий та той, кого не люблять собаки та охоронники, лізе прямо на стіну. Чи, може, трохи в стороні від неї, отримуючи, крім долучення до історичних цінностей, ще й крапельку адреналіну. Мабуть, коли лізеш на стіну можна відчути себе трохи завойовником цієї фортеці. Треба якось спробувати.

А можна й не лізти. І он, у підніжжя скелі вже зустрічають ряди майже розвалених, потемнілих від часу стін. Належали вони ісару? Чи ні? В доступній мені літературі про це не написано.

Трохи піднявшись, бачу порослу плющом стіну. Десь тут був головний в’їзд та брама. Її арку було видно 100 років тому, про що свідчить ілюстрація на одному з путівників, але дотепер нічого не збереглося.

Постає закономірне питання: А що ж ще збереглося такого, на що варто подивитися? Одразу відповім, що небагато. І якщо Ви прихильних величезних мурів, замкових зал та башт із зубцями, то будете розчаровані. Все маленьке, компактне та майже зруйноване.

За рядом стіни достатньо місця, щоб розташувати кілька приміщень.

Досить добре збереглися сходи від середньої частини фортеці, майданчика над стіною, нагору, на вершину скелі. Мені вдалося побачити три досить чіткі ділянки з кам’яними сходами.

З ісара відкривається один з найкращих видів на скелю Ставрі-Кая. Хоча, само собою, це спірне питання – де в неї най-найкращий вид. Бо коли піднімаєшся по Боткінській стежці на неї із сходу, чи по Штангеєвській із заходу, чи коли спускаєшсяна неї Ставрікайською стежкою, чи навіть коли просто стоїш на вершині – всюди привабливо та цікаво, по-своєму неповторно та незабутньо.

А ще звідти добре видно водоспад Учан-Су, особливо його верхню частину.

Така вона, схована від випадкових відвідувачів, фортеця Учан-Су-Ісар.

Джерело: