2017 р. Звід пам’яток України

Галина Романова, Олег Сухобоков

Городище, ранній залізний вік (археол.). На трапецієподібному виступі лівого берега р. Локня, зліва від дороги до с. Хоминці, за 1,0 км на захід до с. Глинськ.

Городище відоме з сер. 19 ст., обстежувалося неодноразово. Культурна належність визначена В.Іллінською у 1946. Обстежене у 1989 Г.Романовою.

Мис обмежений з півночі гирлом балки та струмком, з півдня, сходу та заходу крутими схилами та ескарпами. Схили городища укріплені валами, за виключенням північного боку. На даний момент вали частково зруйновані оранкою. По городищу проходить лінія електромережі. Потужність культурного шару – 0,6 – 0,9 м. На поверхні помітні сліди наземних будівель у вигляді розвалів обмазки. На поверхні зібрані фрагменти ліпної кухонної кераміки, лощених мисок, горщиків, пряслиць, античних амфор.

[Шафонский А. Ф. Черниговского наместничества топографическое описание / А. Ф. Шафонский. – К., 1851. – С. 536; Іллінська В. А. Розвідка пам’яток скіфського часу на Посуллі в 1946 р. / В. А. Іллінська // АП. – Т. II. – К., 1949. – С. 139-148; Ляпушкин И. И. Днепровское Лесостепное Левобережье в эпоху железа / И. И. Ляпушкин // МИА. – 1961. – № 104. – С. 64-65.]

Городище, розвинуте середньовіччя (археол.). У східній частині села, в урочищі «Замчище», займає чотири останці правого берега р. Сула та три миловидних відрога, що витягнуті по лінії південь – північ та утворюють трикутник. Усі три частини відрізані одне від одної балками. Загальна протяжність складає 0,5 км; від іншої частини берегового плато майданчик поселення відрізаний протокою Мухавцем.

Південний останець має довжину 120 м при ширині від 8,0 до 12 м та являє собою пряму вузьку гряду з трохи піднятим східним краєм, що круто обривається до річки. Західний край, більш похилий, захищений двома валами та ровом між ними. Ширина рову – 6,0 м.

Він проритий на найбільш високій ділянці оборонної лінії. Західніше нижнього валу схил понижується та різко обривається в заплаву. Південна частина останця (500 х 25 м) відхиляється на схід та похило спускається в заплаву. На цій ділянці східна сторона має заглиблення природного походження у вигляді неглибокої ями, що частково простежується на схилі. По західному краю цього пониження збереглися залишки двох підковоподібних валів та рову між ними, що є продовженням оборонної лінії, але з зміщенням напряму. Північний схил ескарпований; в найбільш пониженій частині невеликий рів з залишками валу на південній частині захищав майданчик з півночі.

Середній останець має форму трикутника з заокругленою основою. Його розміри – 150 х 70 м. Майданчик цієї частини поселення дещо вищий південного та з цього боку насипаний вал висотою до 3,5 – 4,0 м. На його поверхні помітні сліди перекопів. У східній частині валу знаходиться проїзд в центральну частину майданчика, що піднімається з боку заплави по похилому схилу.

Третій останець (північний) має довжину 160 м та ширину 15 – 19 м та звужується далі на північ, утворюючи підкову, ширина якої не перевищує 5,0 м. Похилий західний схил укріплений двома ескарпами, східним має круті схили.

На всіх трьох останцях простежено культурний шар потужністю від 0,6 до 1,2 – 1,5 м у якому представлені матеріали роменського та давньоруського часу. Найбільш потужний шар на середньому останці, де присутня також кераміка 17 – 18 ст. Матеріали зберігаються в ІА НАНУ.

[Шафонский А. Ф. Черниговского наместничества топографическое описание / А. Ф. Шафонский. – К., 1851. – С. 542 – 543; Ляскоронский В. Г. Городища, курганы и длинные (змиевы) валы, находящиеся в бассейне р. Сулы / В. Г. Ляскоронский // Труды ХІ АС. – Т. I. – М., 1901. – С. 534 – 536; Ляпушкин И. И. Днепровское Лесостепное Левобережье в эпоху железа / И. И. Ляпушкин // МИА. -1961. – № 104. – С.64 – 65; Кучера М. П. Звіт про роботу Лівобережного розвідзагону…/ М. П. Кучера, О. В. Сухобоков // Архів ІА НАНУ. – ф. е. 1971/17а. – 5994 – 5995. – С. 29 – 30.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 1076 – 1077.