2017 р. Звід пам’яток України

Віктор Вечерський

Спасо-Преображенська церква, 1765-1867 (архіт). Вул. Спаська, 4.

Мурована однобанна церква розташована в історичному середмісті на площі Рудченка неподалік Трьох-Анастасіївської церкви. Силует Спасо-Преображенського храму потрапляє на вісі вулиць Путивльської та Шевченка, що збільшує його композиційновидовий вплив. Відтак храм є однією з головних архітектурних домінант Глухова.

Дерев’яна Спасо-Преображенська церква, що стояла за межами загальноміських укріплень і тому називалася «Заградською», відома з кін. 17 ст. Вона була тридільною, триверхою. Між нею і головним фортечним валом лежала незабудована еспланада.

Муровану церкву замість дерев’яної, що згоріла під час пожежі 1748, завершили будувати в 1765 коштом отамана Генеральної армати Григорія Кологривого під наглядом головного архітектора Глухова А.Квасова. Зразком правили Трьохсвятительська церква у с. Лемешах та Вознесенська церква у Коропі (обидві на Чернігівщині). На поч. 19 ст. у північно-західному куті церковного подвір’я спорудили муровану багатоярусну дзвіницю в стилі класицизму (зруйнована в 1930). У 1855 архітектор А.Ассінг розробив проект прибудови з заходу теплої церкви. Прибудову здійснено в 1867. При цьому було розібрано західну екседру первісного об’єму церкви.

За радянської доби церква була закрита. У 1970-х рр. влада мала намір її знести. Проект реставрації розробив у 1982 інститут Укрпроектреставрація. Перший етап реставраційних робіт було завершено 1992, другий – у 2004. З 1989 церкву повернуто релігійній громаді.

До перебудови 1867 споруда була строго центричною, симетричною щодо двох взаємно перпендикулярних вісей, з пірамідальним характером композиції. Належить до типу баштоподібних тетраконхів квадрифолієвого плану з добре виявленим в об’ємах центральним четвериком. Четверик хрещатий, з дуже коротками раменами, до яких за сторонами світу прилягають удвічі нижчі за рамена екседри, перекриті конхами.

Центральний четверик за допомогою підпружних арок і трикутних пандативів несе масивний світловий восьмерик з восьмилотковим зімкнутим склепінням банястого характеру. Інтер’єр храму побудовано за принципом висотного розвитку центричного внутрішнього простору. Всі арки стягнуто парами залізних затяжок. Фасадний декор досить стриманий: кути четверика фіксують широкі пілястри; кожне рамено вінчається декоративним трикутним щипцем з круглим вікном-розеткою в тимпані. Стіни вінчає розвинений антаблемент, який включає розкріпований карниз. Найбільш тонко декоровано підбанник з тендітними віконними наличниками й карнизними гуртами. Дверні й віконні отвори мають трицентрові перемички й прості тягнуті наличники.

Прибудована з заходу тепла церква порушує первісну симетрію і центричність храму. Вона прямокутна в плані, видовжена, з вхідним тамбуром. Стіни членують в метричному шерегу великі аркові вікна, облямовані профільованою лиштвою, та вінчає розвинений карниз. Чоловий фасад вінчає трикутний фронтон з маківкою, а тамбур – лучковий фронтон. Тепла церква має плоску стелю з залізобетонних плит по сталевих прогонах.

Церква мурована з місцевої цегли на вапняно-піщаному розчині, потинькована. Фасади мають двобарвне пофарбування: жовте тло з білими деталями. Інтер’єр побілено. У пандативах частково збереглися олійні зображення Св. Євангелістів у медальйонах.

Старий іконостас не зберігся. Підлога дощата. Щипцевий та вальмові дахи, а також баня по дерев’яних кроквах і кружалах укриті покрівельною сталлю і пофарбовані в зелений колір.

Спасо-Преображенська церква в Глухові є одним з найбільш мистецьки довершених тетраконхових храмів України, а відтак має визначну історико-архітектурну цінність.

[Державний архів Чернігівської області, ф. 679, оп. 3, спр. 387, арк. 24; РДІА, ф. 218, оп. 4, спр. 2587; Вечерський В. В. До питання типології української церковної архітектури доби Гетьманщини / В. В. Вечерський // Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. – Вип. 8. – К., 2001. – С. 129 – 136; Вечерський В. В. Тетраконхи України в контексті світової архітектури / В. В. Вечерський // Архітектурна спадщина України. – Вип. 2. – К., 1995. – С. 89 – 98; Вечерський В. В. Тетраконхові храми Чернігівщини у контексті світової архітектури / В. В. Вечерський // 1000 років Чернігівській єпархії. Тези доповідей церковно-історичної конференції. – Чернігів, 1992. – С. 88 – 91; Корноухов А. Алфавитный список церквей Черниговской епархии / А. Корноухов // Труды Черниговской губернской архивной комиссии. – Вып. 7. – Чернигов, 1906 – 1908. – Приложение. – С. 6; Логвин Г. Н. Чернигов, НовгородСеверский, Глухов, Путивль. – Издание 2-е, дополненное / Г. Н. Логвин. – М., 1980. – С. 226 – 229; Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Т. 4. – К., 1986. – С. 19; Підлісна Г. Н. Нові дані про пам’ятки української архітектури і майстрів, які працювали на Україні у XVIII ст. / Г. Н. Підлісна // Питання історії архітектури та будівельної техніки України. – К., 1959. – С. 185; Цапенко М. Архитектура Левобережной Украины XVII – XVIII веков / М. Цапенко. – М., 1967. – С. 162; Цапенко М. По равнинам Десны и Сейма / М. Цапенко. – М., 1967. – С. 62.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 407 – 408.