Пам’ятки археології
Юрій Моргунов, Віктор Приймак, Наталія Милованова
Городище-1, багатошарове (археол.). За 2,0 км на північний захід від села. Пам’ятка займає мис високої (46 м) третьої надзаплавної тераси правого берега р. Сейм при впадінні в нього струмка Плюскви.
Досліджувалось Д.Березовцем в 1950, М.Кучерою і О.Сухобоковим в 1971 та Ю.Моргуновим в 1977.
Городище округлої форми і розмірами 70 х 54 м вкрите лісом та по його краю простежується пониження, що утворилось в наслідок взяття грунту для добудови оборонних споруд. З південного, напільного боку воно захищене дугоподібним валом висотою 2,0 м та ровом глибиною більше 3,0 м. Півкруглий північний вал має висоту до 2,0 м, за ним йде рів, бокові краї якого переходять в ескарп, що оточує весь периметр схилів на 2,0 – 4,0 м нижче рівня майданчику і входить у напільний рів. Оскільки мисова частина має більш похилий схил, за ровом зроблений ще один невисокий вал. Місце в’їзда відсутнє.
Культурний шар потужністю 0,4 м містить кераміку доби бронзи (2-а чв. 2 тис. до н. е.), фрагменти ліпного посуду останнього етапу роменської культури (10 ст.) та виготовлену на гончарному крузі давньоруську (12 – 13 ст.). Розріз валу показав, що оборонні споруди були зведені поверх поселення доби бронзи і роменської культури в 1-ій пол. 12 ст. Колекція зберігається в Путивльському краєзнавчому музеї.
[Моргунов Ю. Ю. «Полю ворота» по археологическим данным / Ю. Ю. Моргунов // «Слово о полку Игореве» и Путивльщина. Тезисы докладов и сообщений областной историко-краеведческой научной конференции. – Путивль, 1987. – С. 23 – 24.]
Городище-2, багатошарове (археол.). За 2,0 км на південний захід від села. Городище розташоване на високому (33,0 м) мису третьої надзаплавної тераси правого берега р. Сейм.
Обстежене Д.Самоквасовим у 70-х рр. 19 ст., І.Ляпушкіним у 1947, Д.Березовцем у 1950, та Ю.Моргуновим у 1977.
Майданчик має підтрикутну в плані форму, його поверхня знижується до заходу. З південного заходу, заходу на півночі вона обмежена схилами заплави і яру. З напільного, південно-східного боку майданчик захищений валом висотою до 2,0 м та сильно розораним ровом шириною 10 – 15 м і глибиною 1,0 – 1,5 м. Залишки невисокого валу простежуються і уздовж південно-західного боку майданчику, а мисовий, північно-східний схил укріплений ескарпом. В’їзд розташований у східному куті майданчика. Городище розорюється.
Потужність культурного шару сягає 1,2 м; він містить кераміку пізньоскіфської культури і невелику кількість матеріалу роменського часу. Колекція зберігається в Інституті археології НАН України.
[Ляпушкин И. И. Днепровское лесостепное Левобережье в эпоху железа / И. И. Ляпушкин // МИА -104. – М. – Л., 1961. – С. 65.]
Курган (археол.). У лісі, 1,0 км на південь від залізничного переїзду, безпосередньо біля грунтової дороги, що йде паралельно залізничній колії від переїзду.
Виявлений і обстежений В.Приймаком в 1986.
Діаметр кургану – до 10 м, висота – біля 2,0 м. Вершина кургану пошкоджена грабіжницькою ямою. Розкопки не проводились.
[Сухобоков О. В. Отчет о работах Левобережной славяно-русской экспедиции ИА АН УССР в 1986 г. / О. В. Сухобоков // Архів ІА НАНУ. – ф. е. 1986 / ?. – № 22032 – 22035. – С. 87.]
Поселення, епоха неоліту (археол.). За 0,9 м на південний схід від ферми с. Гірки в урочищі «Качки». Займає чотири дюнних підвищення в заплаві правого берега р. Сейм, які витягнуті по зі сходу на захід.
Відкрите в 1950 Д.Телегіним. У 1990 обстежено Н.Миловановою.
Висота поселення – 2,0 м, розміри – 0,24 х 0,1 км. Підйомний матеріал зустрічається лише в східній частині дюни, висота схилу сягає 1,5 м. Колекція складається з дрібних уламків неолітичної кераміки та крем’яних відщепів. Зачистка схилу підвищення показала, що потужність культурного шару становить 0,5 м, концентрація матеріалу низька. Матеріали зберігаються в фондах Сумського обласного краєзнавчого музею.
[Милованова Н. А. Отчет об археологических исследованиях на территории Сумской обл. в 1990 г. / Н. А. Милованова // Архів ІА НАНУ. – С.10.]
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 939 – 940.