Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

Комунальне кладовище в Ельблонгу на вул. Агрикола

Комунальне кладовище в Ельблонгу на…

Розмір зображення: 800:600 піксел

Комунальне кладовище в Ельблонгу на вул. Агрикола. План. Фото Івана Парнікози, 25 червня 2014 р.

Сучасне кладовище на вул. Агрикола складається з двох історичних кладовищ – кладовища св. Анни (в південній частині до нього також прилягало менонітське кладовище) та кладовища св. Миколая. Після Другої світової війни між ними було розміщено військовий цвинтар радянських солдат, внаслідок чого кладовища фактично об’єдналися. Обстеження кладовища здійснене 31.07.2020 р. показало що тут не зберіглося вихідних німецьких нагробків. Втім, виявлено повторне використання елементів колишніх німецьких нагробків, зокрема кам’яних дошок та скульптурних та декоративних елементів. Усі найвиразніші скульптури цього цвинтаря імовірно походять з вихідних німецьких нагробків.

Натомість з німецького часу вціліли дві неоготичні каплиці (костелики) на цвинтарі св. Анни та декорована вхідна брама цього кладовища. Від кладовища св. Миколая зберігся по-німецький господарський будинок, а також, імовірно, велике розп'яття встановлене на головній алеї цього кладовища.

На цвинтарі приблизно 5% поховань належать людям українського походження. Як свідчать прізвища та задеклароване у вигляді римського хреста та польсько-мовного напису римо-католицьке визнання, це колишні православні з Холмщини чи Підляшшя. Багато українців в 1947 р. розселено в по німецьких господарствах в околицях Ельблонга, по дві три родини в кожній місцевості. Позбавлені своїх храмів українці в Ельблонгу і околицях дуже довго шукали собі місця, відповідно відвідували римо-католицькі храми.

Прикладом може слугувати поховання Володислава (ur. 03.07.1894-zm. 1973-03-06) та Теклі Савчуків (Tekla Sawczuk, 07.11.1901, 26.03.1990) сектор XXVIII, ряд 6, номер 3.

Зафіксовано такі українські прізвища: Кунах, Волинець, Савчук, Бабич, Швед, Неверко, Кухарчук, Шевчук, Швесюк, Герелюк, Ярмуленко, Борейко, Дідух, Романчук, Денісюк (разом з ім’ям Василь), Кулеша, Воронюк, Антонюк, Беднарчук, Дзерук, Остерчук, Отруба, Ігнатюк, Бондарюк, Проць (разом з ім’ям Параскева), Павлік, Сулима-Гіллов, Слушняк, Павлюк, Третяк, Огризко, Решентюк, Романюк, Кулгаюк (разом з ім’ям Володимир), Семенюк, Холубек (з ім’ям Віра), Толочко (Феофіла), Ільчук, Сподарек (з ім’ям Панько), Заламанчук, Стецик та Юсько. Цікавим є нагробок Віцентія Панька 20.07.1913-28.11.1990 р. капітан АК. Сектор ХХІІІ, 20 ряд, 2 місце 54.167091, 019.419953

Залишається не зрозумілим, чи серед похованих з українськими прізвищами наявні православні, тобто люди, які стали прихожанами православної церкви Марії Магдалени у Ельблонгу. Адже в часи комуністичної Польщі люди могли не афішувати свою відмінність. На цьому цвинтарі явне лише одне поховання, на якому чітко задекларовано православне віросповідання. Це нагробок Надії та Петра Шуляків (Nadzeja 30.12.1900-14.06.1984 i Piotr 28.07.1890- 19.09.1965 Szułak). Додано напис Ave Maria та зображення православного хреста. Х сектор, 1 ряд, 25 місце.

На цвинтарі також наявне лише одне поховання на якому задекларовано греко-католицьке віросповідання та українську ідентичність. Це могила, у якій поховані Октаба Іван (Jan Oktaba, 15.01.1905-27.12.1971) і Емілія (Emilia Oktaba, 05.10.1929-07.11.2009), а також Йосиф Жолондик (саме так це прізвище переселенців до Кемпнєва фігурує в "Нашому слові") – активіст УСКТ в Ельблонгу (Józef Żołądek, 11.07.1926-17.11.2009) та Олена Жолондик (Helena Żołądek, 05.05.1933-12.03.2020). На нагоробку встановлено греко-католицький хрест. Хоча, усі підписи виконано польською мовою, напис "Вічная пам’ять" – українською мовою. Поховання розміщено в 19 секторі (ХІХ), 12 ряд та 43 місце.

Підготував І. Парнікоза, НІАМ «Київська фортеця».