Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового тризуба.

Ельблонг м

Українська громада Ельблонга

Пам’яті отця митрата Василя Гриника та піонерів утворення прибалтійської української громади

В попередніх статтях (, ) ми розглянули перші стадії становлення української громади в околицях Ельблонга, яке почалося з оформлення греко-католицької парафії в Желіхово-Циганку. Згодом українські вогники запалали у Дзежґоню та Пасленку. Хронологічно наступним місцем виникнення парафії став Ельблонг. Ельблонг – місто-перла на Віслянській затоці закладений німецьким хрестоносцем . Його постать колись стояла на площі Нового міста в Ельблонгу, нагадуючи про «конкістадорів», які огнем і мечем підкоряли останні язичницькі народи Європи.

Перші вихідці з теренів України могли перебувати в Ельблонгу з давніх часів. Зокрема, 1551 р. ректором ельблонзької гімназії став Микола Геласінус (Смешкович) зі Львова. Українці могли перебувати в місті і за часів Великої північної війни, коли 1710 р. війська Петра І виперли шведів з Ельблонгу та перебували тут до 1712 р. Російські війська, що підтримували Августа ІІІ, повторно окупували Ельблонг в 1733-1736 рр. і ще раз під час Семирічної війни (1756-1763 рр.) в 1758-1762 рр. Проте присутність більшого числа українців відома, починаючи з Другої Світової війни. Надзвичайно гарний ганзеатичний Ельблонг дорого заплатив за амбіції Гітлера. Усім хто в Польщі останнім часом любить писати про несправедливість по відношенню до німців у Пруссії, варто пам’ятати що саме з Ельблонга стартувала ескадрилья Ю-87, щоб бомбити міст на Віслі у Тшева 01.09.1939 р. Варто згадати також той факт, що кожна філія концтабору в Штутхофі роздавала в’язнів для примусових робіт бауерам з навколишніх господарств. Зокрема, такий примусовий працівник-українець поруч з робітницею-полькою був в родині гітлерівського бурімстра Франца Реймера в під Ельблонгом.

Існувала філія Штутхофу і на так званій фабриці пензлів та щіток Ноймана в Ельблонгу по . Звідси вона була перенесена до бараків, збудованих на сучасній вулиці Фредри. З вересня 1944 р. в’язнів утримували також в бараках на вулиці Фрета, де знаходилися підтабори Штутгофа, які обслуговували заклади Шихау: (Lager XIII, XVII та XXI).

В кожному з бараків мешкало по 60 осіб. Серед них були і чисельні українці. В’язні в цих таборах працювали на будівництві підводних човнів, локомотивів та на полях. За кожен день роботи в’язня заклади Шихау платили на рахунок Штутхофа 6 чи 4 рейхсмарки в залежності від кваліфікації робітника. Робітників стерегли 29 есесівців та спеціальна фабрична страж. В’язні отримували не більше 1000 калорій денно. У зв’язку з радянським наступом ці підтабори було ліквідовано, а в’язнів переміщено до Штутхофа, де вони дуже швидко в більшості померли. Частині в’язнів влаштували «марш смерті» до Гданська.

Наразі від колишнього табору залишився лише льох, де зберігали овочі. А між вул. Фредри та залізничними коліями розміщено . З того часу під Ельблонгом на території парку Проховня знаходиться невелике .

В історію штурму Ельблонга навесні 1945 р. увійшла історія про шалений рейд 8 танків капітана Геннадія Львовича Дяченка (українця за походженням), які прорвалися у місто, яке готувалося до оброни, та пройшли його наскрізь. Від Дембиці (цегельня) через суч. Домбровського, танки намагалися пройти на вул. Бема. Проте, тут було протитанкове загородження. Тож, танки повернулися та вийшли на вул. Грюнвальдську. Тут вони обстріляли аеродром і пройшли до розгалуження з вул. Міцкевича до залізничного вокзалу. Далі танкісти через Грюнвальдську площу та вул. Яновську виїхали на суч. вул. Лицарську. Тут німці пробували розгорнути гармату та стріляли з фаустпатронів. В районі Слов’янської площі під час зіткнення з трамваєм один з танків згубив десант. Далі група виїхала по Вігілійній вулиці на Старий Ринок. Тут німці поцілили з панцерфауста в один з танків. В цей час в Ельблонгу виключили освітлення. Решта танків вибираються з центра міста і вулицею Броварною ідуть . 3 танки повертаються за загубленим десантом на Лицарську. Частину людей вдалося врятувати, інших німці піймали та стратили. Потім танкісти Дяченка досягають займають оборонні позиції, і блокують німцями навігацію по р. Ельблонг та дорогу на Толькмицько.

Наразі з зрозумілої відрази до всього радянського, вул. Дяченка даремно була усунута з мапи Ельблонга, поступившись банальній для великого міста назві – . Втім, , який, як пам’ятаємо, розроблено в Харкові, досі нагадує про рейд Дяченка.

Варто відвідати в Ельблонгу і так звану – пагорб висотою 69,8 м н.р.м., який німці вперто обороняли, спираючись на коло з каміння. В боях за цей пагорб полягло багато українців.

Події війни залишили в Ельблонгу , серед яких і численні українці. Сюди також переносили окремі поховання з навколишніх місцевостей. Безпосередньо в 1945 р. радянських солдат також було поховано на колишньому протестантському цвинтарі на площі 20х15 м. (поблизу православної церкви). Нажаль, ці цвинтарі у українців-мешканців Ельблонга асоціюються тільки і виключно з росіянами, тож українські поховання опіки не мають?

Вже зимою 1945 р. в Ельблонгу з’явилися перші польські поселенці. Слідом за ними тут заявилися українці – жертви акції Вісла. Багато українців в 1947 р. розселено в по німецьких господарствах в околицях Ельблонга, по дві три родини в кожній місцевості. Позбавлені своїх храмів українці в Ельблонгу і околицях дуже довго шукали собі місця, відповідно відвідували римсько-католицькі храми, a також утворену в Ельблонгу .

Відвідаємо в Ельблонгу. Саме тут знаходилася організація, яка контролювала будь-які появи українського життя в околиці – Ельблонзька Служба Безпеки.

Коли в результаті політичної відлиги 1956 р. в кількох найближчих місцевостях греко-католицькі священики почали неофіційно відправляти богослужіння в греко-католицькому обряді, віряни з Ельблонга розпочали старання щодо богослужінь на теренах міста. Однак, тільки в червні 1974 р. в в Ельблонгу в Ельблонгу розпочато регулярно відправляти греко-католицькі служби.  Служби тривали протягом 10 років аж до моменту їх переходу в каплицю по вул. Трагутта.

Це відбулося завдяки старанням багатьох осіб, однак найбільшим ангажуванням відзначився пан Леон Горак, що в той час було великим вчинком, який наражав на репресії. Першим пробощем був отець Іван Яремин – довгорічний капелан та вікарій костелу св. Миколая.

Дякуючи доброзичливому ельблонгському католицькому духовенству, у 1984 р. греко-католики отримали . Вона стала церквою Народження Іоанна Хрестителя, якою ельблонзькі українці користуються до нашого дня.

Окрім того, в травні 2011 р. владика Іван Мартиняк в присутності духовенства обох обрядів та вірних посвятив хрест та ділянку під будівництво великої нової церкви по . Станом на 2019 р. зведено плебаню та храм (стіни та позолочені бані, храм засклено). Попереду внутрішне оздоблення храму.

В службах бере участь біля 200 родин, які мешкають в Ельблонгу та найближчих околицях. Протягом 30 років існування парафії Народження Іоанна Хрестителя в Ельблонгу в ній працювали наступні священики: о. Іван Яремин, о. Іван Лайкош, о. Євген Попович, о. Артур Маслей та о. Богдан Ситчик. Наразі тут служить о. митрат Андрій Сорока, який проживає в Ельблонгу.

В 2004 р. парафія в Ельблонгу відмічала 30 років повстання. На свято приїхали гості з інших парафій. В Ельблонгу станом на 2016 р. мешкає біля 500 українців. Проте в повіті мешкає ще біля 5 тис. українців. На знаходиться офіс та світлиця Ельблонгського відділу Об’єднання українців в Польщі (ОУП). Тут проходять українські урочистості та культурні заходи.

У інтерв’ю для «Дзенніка Ельблонгського» голова Ельблонгського відділу Об’єднання українців в Польщі Мирослав Притула зазначив, що в Ельблонгу не спостерігалося напруження в стосунках поляків з українцями. Навпаки мешканці Ельблонга збирали передачі на український фронт. Проте, під самим цим інтерв’ю розміщеним на офіційному сайті «Дзінніка Ельблонзького», наявні майже виключно коментарі агресивних тролів.

Ельблонзьке коло ОУП проводить щорічний дитячий фестиваль української культури. Розпочинався фестиваль з конкурсу декламування, який проходив в .

Пізніше він відбувався у кінотеатрі «Святовид», а тепер проходить в суміжному приміщенні театру ім. Севрюка, який розташований в тому ж будинку що і . В 2016 р. фестиваль мав біля 500 учасників. У відкриті фестивалю брав участь Вітольд Врублевський – мер Ельблонга. Протягом 50 раз проведення через фестиваль пройшло три покоління молодих артистів. На сцені представляються різні форми української культури: музика, поезія, малі театральні постановки і інтерпретації сучасних творів.

До речі, патрон театру – (прізвище це в середньовіччі вказувало на походження з Сіверянщини) також українського походження.

В 2017 р. виповнилося також 25 років від підписання умови про співпрацю між Ельблонгом та Тернополем 27.06.1992 р.

З цієї оказії під час Ельблонзького свята хліба відбулися урочистості пов’язані з даним партнерством. З цієї оказії в відбулася зустріч за участі мерів обох міст та генерального консула України в Гданську Льва Захарчишина. А в галереї Союзу Митців України в Тернополі було проведено виставу, організатором якої виступила галерея El, а також офіс Президента міста. На урочистості виступили український ансамбль «Сонечко» з Тернополя та гурт HARAZD з Пененжна. З оказії ювілею площа на перехресті була названа на честь Тернополя.

Біля вищезгаданої музичної школи в Ельблонгу встановлений пам'ятник польським патріотам різних часів із згадкою про волинську різанину 1943 р. В 2018 р. на хвилі активного використання історії польськими політиками, кресов'яцькі кола в Ельблонгу хотіли назвати рондо на перетині вулиць Незалежності (Niepodlegoci) та легіонів (Legionw) в пам'ять жертв ОУН-УПА. Втім пізніше з ініціативи мешканця Ельблонга Я. Бокея рондо назвали на честь комуністичного війська польського, яке билося з УПА за с. Бірча в Бещадах в 1945/46 рр.

В 2007 р. Ельблонг ініціював проект "Балтійська Україна", який мав полягати на будівництві нового порту, який буде сполучатися з Балтійським морем через прокопаний у Вісляній косі канал. Передбачалося, що порт стане морським виходом України та Білорусі (яким до ХІХ ст. слугував Гданськ). У 2018 р. влада Польщі прийняла рішення про будівництво каналe через Вісляну косу.

Наразі в Ельблонгу і околицях багато сезонних працівників з України. у грудні 2018 р. в хостелі для українських будівельників на вул. Божого тіла відбулася пожежа. Працівники втратили все що заробили. Один чоловік був поранений. Мешканці міста зібрали пожертви для допомоги потерпілим.

Джерела:

Stężała T. Elbing 1945. Tom I i II, wyd. Erica, 2010/11

Stężała T. Elbing 1945. Tom I i II, wyd. Erica, 2010/11

Stężała T. Pancerni Jeźdźcy Apokalipsy, Dziennik Elbląski, 2010.02.11

Zeck F. Der Kampf um Elbing, Danziger Vorposten, 15.02.1945.

Die Kämpfe um Elbing vom 21.01. – 10.02.1945, Pangritz Kurier nr1, Marzec 1991.

Piątkowski A. Dawny Elbląg wielkim wlascicelem ziemskim. Wydawnictwo Morske, Gdańsk, 1987 – 72 s.

Mamuszka F. Elbląg i okolice. Informator krajoznawczy. Wydawnictwo Morske, Gdańsk, 1978 – 276 s.

Józefczyk M. Średniowiecze Elbąga. Wydawnictwo diecezijalne w Peplinie, 1996. – 300 s.

Bałdowski J. Warmia i Mazury z Kaliningradem. Pod red. Marioli Malerek Wydawnictwo Laumann-Polska, 1997. – 282 s.

Elbląg, Kaliningrad –ponad granicami / Ельблонг, Калининград – вне границ. Przewodnik historyczny / Исторический путеводитель 2007-2013

Науковий співробітник національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця», к.б.н.

Парнікоза І. Ю.

Бжезіна під Ельблонгом

10.07.2018 р.

Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2019 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 162

Модифіковано : 30.07.2019

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.