2017 р. Звід пам’яток України

2017ZvidPamSumy

Різдва Богородиці церква, 1906 (архіт.). Дерев’яна п’ятибанна церква міститься в центральній частині села, у рівнинній місцевості на лівому березі р. Ромен. Є дуже виразною містобудівною домінантою у ландшафті й забудові села, добре проглядаючись у панорамах з відстані до 3,0 км. У структурі забудови займає острівне становище збоку від прилеглих вулиць, вільна для огляду зусібіч.

Село Дептівка заселене з сер. 17 ст. З кін. 17 ст. є документальні згадки про дерев’яну церкву Різдва Богородиці. Вона згоріла у 1799 і на її місці у 1801 збудували нову дерев’яну церкву. 1902 чернігівський єпархіальний архітектор П.Вакуловський виконав проект нового дерев’яного храму на 2 тисячі чоловік. Збудований храм було освячено у 1906. Він був трипрестольним, з бічними вівтарями Петра і Павла та Введення Богородиці в храм.

Основний об’єм церкви хрещатий, дев’ятидільний, п’ятибанний. З заходу до дуже видовженого бабинця впритул прилягала висока триярусна дзвіниця, а зі сходу до дияконника й жертовника прилягають невеличкі зруби господарського призначення. На відміну від проекту, у західному рамені хори не були влаштовані. Дзвіницю повністю розібрали у 1930-х рр., тож замість неї зараз існує невеликий тамбур з ганком. За радянської влади церква була закрита і повернута релігійній громаді тільки у 1988. Тоді було зроблено ремонт і влаштовано новий іконостас.

Будівля, зведена з брусу на цегляному підмурку, є досить великою і високою: довжина – 42 м, ширина – 32 м, центральний підбаний квадрат – 10 х 10 м, висота центрального верху до хреста – 35 м. Розпланувальна структура храму цілком традиційна. Єдина відмінність від автохтонних хрещатих дев’ятидільних п’ятиверхих храмів попередніх епох полягає у тому, що бічні верхи розташовані не на вісях, а в міжраменнях просторового хреста.

Усі верхи світлові. Перехід від підбанних квадратів до світлових восьмериків вирішено за допомогою трикутних пандативів і зрізаних восьмигранних пірамід, що генетично пав’язує цей храм з традиційними для України «верховими церквами» з заломами. Бічні верхи одноярусні, з одним заломом, а центральний – двоярусний, з двома заломами, що створюють в інтер’єрі характерну «телескопічну перспективу» висотно розкритого внутрішнього простору. Зараз світлова драматургія середохрестя дещо порушена внаслідок того, що вікна верхнього восьмерика центрального верху наглухо зашито дошками.

В інтер’єрі всі дільниці поєднано великими півциркульними арками-вирізами, завдяки чому утворився єдиний внутрішній простір храму. Рамена просторового хреста мають стелі з дощок, що імітують коробові склепіння. У притворі й ризницях стелі плоскі по дерев’яних балках.

Зовні виразно домінує монументальна п’ятиверха композиція з енергійно виділеним центральним верхом. Усі восьмерики поставлені на масивні приземисті четверики й увінчані гранчастими банями сферичних обрисів з глухими ліхтариками й маківками.

Другий залом центрального верху в основі акцентований кокошниками. Причілки рамен завершені масивними глухими трикутними фронтонами. Великі аркові вікна розташовані на фасадах у два яруси й облямовані дощатими наличниками з килевидними завершеннями архівольтів.

Декор вирішено в неоренесансних стильових формах: дощаті накладні й набірні фризи імітують пілястри, антаблементи, бази, капітелі. Зовні зруби ошальовані дошками горизонтально в стик, а підвіконні частини фасадів – вертикально з широкими нащільниками. В інтер’єрі стіни побілені. Від первісного інтер’єрного декору збереглися тільки віконні наличники й різьблені облямування арок-вирізів.

Будівля має щипцеві й вальмові дахи по дерев’яних кроквах і бані по дерев’яних кружалах. Усі вони вкриті покрівельною сталлю.

Церква Різдва Богородиці в Дептівці є одним із найпізніших витворів єпархіальної архітектурі в річищі пізнього історизму. У ній органічно поєднано риси традиційної об’ємно-просторової структури, притаманні українській народній архітектурі, з неоренесансними формами. Пам’ятка вирізняється високими архітектурно-мистецькими якостями: вдалим розташуванням у ландшафті та містобудівній структурі, монументальністю об’ємів, гармонійними пропорціями та декором, високим ступенем збереженості первісних архітектурних форм. Церкву поставлено на державний облік як пам’ятку архітектури й містобудуванння місцевого значення з охоронним № 240-См.

[Державний архів Чернігівської області, ф. 127, оп. 35-б, спр. 1239, арк. 1 – 7; ф. 679, оп. 2, спр. 23, арк. 1; Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація / В. В. Вечерський. – К., 2005. – С. 367 – 369; Корноухов А. Алфавитный список церквей Черниговской епархии / А. Корноухов // Труды Черниговской губернской архивной комиссии. – Вып. 7. – Чернигов, 1906 – 1908. – Приложение. – С. 14; Лазаревский А. Исторические очерки сел Конотопского уезда. Юговосточная часть уезда / А. Лазаревский. – Чернигов, 1886. – С. 12.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 503 – 504.