2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Церква Різдва богородиці (Георгіївська)

Мурований храм оборонного типу розташований серед лісу на східній околиці міста, що називається Гореча (колись була окремим селом), на високому пагорбі над струмком.

У XVIII ст. церква була соборним храмом місцевого православного монастиря, який виник на початку XVIII ст. на місці пустині XVII ст. У 1730 р. тут збудовано маленьку дерев’яну церкву, дзвіницю, огорожу й келії. Мурований потинькований храм витонченої архітектури в стильових формах бароко споруджено 1767 р. на кошти, пожертвувані Горечанському монастиреві російською імператрицею Катериною II. Завершення будівництва пов’язане з російською окупацією Буковини в період російсько-турецької війни 1768 – 1774 рр. Будували церкву місцеві буковинські майстри, про що свідчить її архітектурний тип, особливості об’ємно-просторової структури та конструкцій.

В основі це двоярусна, тридільна, трибанева, триконхова споруда з квадратними в плані основними компартиментами, традиційно згрупованими вздовж осі захід – схід. До західного приміщення (бабинця) прилягає чотиригранний притвор з півкруглою вежею, в якій розташовані дубові кручені сходи на бойову галерею 2-го ярусу. Біля східного компартименту впритул розміщено півкруглу апсиду. Центральний компартимент розширено двома екседрами, що прилягають з півдня й півночі. Всередині вони півкруглі, ззовні – гранчасті Всі частини споруди рівновисокі, підведені під один карниз. Стіни, товщина яких сягає 1,4 м, прорізані високими вузькими вікнами й розчленовані ззовні пілястрами з пишними коринфськими капітелями, що несуть розкріпований антаблемент, вище від якого проходить оборонна галерея з бійницями. Отже, за типом ця оборонна споруда наближається до аналогічних церков Поділля, зокрема до Успенської церкви в Підгайцях 1650 – 1653 рр.

Три восьмерики бань з бароковими ярусними завершеннями поставлено над притвором, центральним і вівтарним компартиментами. їхні витончені форми надають стрункості силуетові пам’ятки. Апсида, дві бічні екседри та сходова вежа увінчуються своєрідними декоративними верхами, що являють собою наметове покриття з невеличкими ліхтариками. Завдяки цьому деякі дослідники вважають церкву семиверхою.

Дуже своєрідний інтер’єр пам’ятки. Бабинець від центра відділяє аркада. Цим підкреслюється глибинно-осьовий принцип розвитку внутрішнього простору. Арки мають трилопатевий обрис, характерний для румунської та молдавської архітектури XVII – XVIII ст. Перехід від четвериків стін основних об’ємів до вузеньких восьмериків трьох верхів здійснено за допомогою системи ярусних перехресних арок, що також характерно для молдавської архітектури.

Велику мистецьку цінність становить живопис інтер’єру, зокрема сюжети “Страшний суд” на західній стіні нави та “Чудо св. Георгія о змії” в притворі. Завдяки останній композиції в літературі утвердилася хибна назва пам’ятки – Георгіївська церква.

Монастир у Горечі австрійська влада ліквідувала 1786 р., і з того часу церква стала парафіяльною. Вона є типологічно унікальною пам’яткою буковинської школи мурованої церковної архітектури.

В.В.Вечерський

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 282.