2009 р. На могилі Василя Симоненка не викарбувано його ім’я

Наталя Писарева

Розмір зображення: 600:450 піксел

Леонід Даценко (стоїть праворуч) та Віктор Мисник садять кущі калини біля могили Василя Симоненка на центральному цвинтарі Черкас. Чоловіки привезли калину з Біївців Лубенського району Полтавщини – батьківщини поета (фото: Наталя Писарева).

Дата: 10.04.2009

Могилу поета Василя Симоненка на центральному цвинтарі Черкас прибрали представники правих партій 45-річний Леонід Даценко й 50-річний Віктор Мисник. Поряд посадили три кущі калини. Віктор Мисник є далеким родичем Василя Симоненка. Вони народилися в одній хаті, спали в одній колисці.

– Це калина з Біївців Лубенського району на Полтавщині, де народився Василь, – каже Віктор Григорович. – Їздив туди могилки поприбирати. Згадав і за Василя.

Василь Симоненко похований на центральній алеї. Поряд ”лежать” композитор Анатолій Пашкевич, співачка Ольга Павловська, заслужений лікар України Анатолій Фесун, багато героїв Радянського Союзу. Під одним каменем із Симоненком похована мати поета. Але напису про це немає.

Цвинтарем гуляють люди. Багато з маленькими дітьми. На центральній алеї є колонки з водою, смітники. Далі кладовище занедбане: похилені хрести, сухі дерева. Для поховань воно закрите кілька десятиліть. Леонід Даценко дістає з машини лопату й кущі. Калину садять праворуч від пам’ятника.

– Надмогильна плита тріснула. На пам’ятнику взагалі не написано, хто тут похований, – показує Даценко. – Плити різні по формі. Одна з них нагадує віко від труни. Через це люди називають поховання ”розрита могила”.

У Василя Симоненка близької рідні не лишилося. Представники громади і політичних партій неодноразово зверталися до міської й обласної влади, щоб привели могилу в порядок.