Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

Кафедральний собор св. Мартина в Братиславі

Кафедральний собор св. Мартина (Dóm sv. Martina) — найбільший і один із найвизначніших храмів Братислави, пам’ятка передусім готичної архітектури XIV–XV століть. Водночас собор має виняткове історичне значення як коронаційний храм Угорського королівства. У 1563–1830 роках тут відбулося 19 коронацій угорських монархів та їхніх дружин; серед коронованих була Марія Терезія 25 червня 1741 року.

Історія та найдавніші частини

Попередником собору був костел Найсвятішого Спасителя, який спочатку містився на території Братиславського замку. У 1221 році папа Інокентій III дозволив перенести храм з замку до підзамчя. Однак нинішня будівля собору значно пізніша: її перебудова в готичному стилі розпочалася у XIV столітті під патронатом угорського короля та міської ради.

Найдавнішими частинами саме сучасного собору є його готичні конструкції XIV–XV століть. Після тривалого будівництва центральну наву було завершено й освячено 1452 року. Тому не слід ототожнювати історію храму XII–XIII століть із датуванням збереженої будівлі: давнішою є історія його попередника, тоді як основний об’єм сучасного собору — готичний.

Що найцікавіше побачити

Особливу увагу варто звернути на готичне тринефне склепіння та конструкції XV століття, які становлять основу сучасного храму. У XVIII столітті інтер’єр значною мірою перебудували в бароковому стилі, а в XIX столітті собору знову надали переважно готичного вигляду.

Найціннішим бароковим елементом, що зберігся, є каплиця св. Йоана Милостивого, споруджена у 1732–1734 роках. Її пов’язують із творчістю видатного австрійського скульптора Георга Рафаеля Доннера.

Перед каплицею варто звернути увагу на монументальну свинцеву скульптурну групу св. Мартина на коні, створену близько 1744 року. Святий, представлений як римський воїн, розтинає свій плащ і віддає його частину замерзлому жебракові — традиційна сцена милосердя св. Мартина.

Коронаційна пам’ять

На вершині 85-метрової вежі встановлена позолочена копія угорської корони св. Стефана. Вона нагадує про головну історичну функцію собору в ранньомодерний період. Першим монархом, коронованим тут, був Максиміліан II у 1563 році, а останнім — Фердинанд V у 1830 році.

У соборі також можна побачити пам’ять про коронації та відвідати крипти, скарбницю і галерею хору; вони входять до туристичного маршруту собору.

Таким чином, собор св. Мартина цікавий насамперед поєднанням середньовічної готичної архітектури XIV–XV століть із бароковими творами XVIII століття та винятковою роллю в історії Угорського королівства. При цьому важливо, що найстарішою збереженою сакральною спорудою Братислави вважається не собор св. Мартина, а францисканський костел; сам офіційний туристичний портал Братислави спеціально наголошує, що собор є найбільшим і найважливішим, але не найстарішим храмом міста.

Джерела:

Visit Bratislava. The Coronation Cathedral and the Towerless Church. Офіційний туристичний портал Братислави. Матеріал про сакральну архітектуру Братислави, зокрема собор св. Мартина, його готичне походження та коронаційну історію. Дата перегляду: 12.08.2026.

Slovakia.travel. St Martin’s Minster – Bratislava. Національний туристичний портал Словаччини. Інформація про історію собору, готичну перебудову XIV–XV століть, коронації 1563–1830 років, барокові перебудови, каплицю св. Івана Милостивого, роботи Георга Рафаеля Доннера та неоготичну перебудову вежі. Дата перегляду: 12.08.2026.

Visit Bratislava. What to experience in Bratislava in 3 days. Туристичний путівник Visit Bratislava з інформацією про собор св. Мартина, крипти, хор та скарбницю, а також інші найважливіші історичні пам’ятки Братислави. Дата перегляду: 12.08.2026.

Visit Bratislava. Witnesses to the Coronation — St. Martin Cathedral. Матеріал про собор св. Мартина як коронаційний собор, коронаційний зал, список коронованих монархів, крипти та реліквії, пов’язані з коронаціями. Дата перегляду: 12.08.2026.

Іван Парнікоза, НІАМ «Київська фортеця».