Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації.

Церква св.Параскеви П’ятниці

2008 р. Белз. Церква св. Параскеви П’ятниці

Дата: 05.09.2008

Найдавнішою вцілілою церквою Белза (Львівська область) є дерев’яна церква св. Параскеви П’ятниці, що знаходиться на Люблінському передмісті. Припускають, що ця церква походить ще з 15 ст., але прямих документальних підтверджень тому немає. Принаймні у податковому реєстрі 1472 року згадуються чотири неозначені церкви, серед яких могла бути саме і П’ятницька. Але вже податковий реєстр 1515 року прямо згадує священика п’ятницького.

У 17 ст. церква загадується у зв’язку з боротьбою між уніятами та православними за церкви, тоді ж декретом королівських комісарів церкву св. Параскеви було надано православній громаді. В актах візитації 1731-1762 рр. відзначається, що церква стара. А вже у акті 1766 року згадується про церкву яка «у стінах добра» і дзвіницю, яка ще будується. Тобто найймовірніше, що між 1762 та 1766 роком церкву перебудували.

З 1774 року церква перестає бути парафіяльною і приєднується до міської парафії церкви Св.Духа. Вона використовується як поховальна каплиця белзчан, оскільки австрійський уряд ліквідовує цвинтарі при церквах, і створюється єдиний міський цвинтар саме навколо церкви св. Параскеви. І донині вона стоїть на міському цвинтарі.

До 1896 року церква була тридільною і триверхою – три зруби завершувалися трьома восьмериками, вкритими шоломовими банями з великими сліпими ліхтарями. У 1896 році церква зазнає значних перебудов – бабинець розбирається і замінюється новим, майже рівним по ширині з навою.

В радянський період церква стоїть пусткою і поступово руйнується. У 1977 році здійснено її реставрацію, хоча, нажаль, змінено її первісний вигляд. Бабинець було розібрано, чим церкву перетворюють на дводільну капличного типу.

Нині церква складається з соснових брусів на дубових підвалинах, поставлених на стендарах. Вона являє собою квадратну наву, над якою здіймається велика шоломова баня на низькому світловому восьмерику. Вівтар – гранчастий, об’єднується з навою широким піддашшям.

До 1991 року реставровану церкву використовують як музей, потім віддають греко-католицькій громаді. У 2007 році в церкві здійснено ремонтні роботи – замінено гонтоване покриття.

Сергій Криниця

Опубліковане у ЖЖ-спільноті “Дерев’яні храми України”

Вкладені елементи

Фото: Сергій Криниця. Опубліковане у ЖЖ-спільноті “Дерев’яні храми України” 5.09.2008 р. community.livejournal.com
Реконструкція О. Бойко
Фото: Сергій Криниця. Опубліковане у ЖЖ-спільноті “Дерев’яні храми України” 5.09.2008 р. community.livejournal.com
Загальний вигляд цвинтаря з церквою
Фото: Сергій Криниця. Опубліковане у ЖЖ-спільноті “Дерев’яні храми України” 5.09.2008 р. community.livejournal.com
Вівтар. Вигляд з позиції А2
Фото: Сергій Криниця (січень 2007). Опубліковане у ЖЖ-спільноті “Дерев’яні храми України” 5.09.2008 р. community.livejournal.com
Нава. Вигляд з позиції А3
Фото: Сергій Криниця. Опубліковане у ЖЖ-спільноті “Дерев’яні храми України” 5.09.2008 р. community.livejournal.com
Дзвіниця

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2019 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 407

Модифіковано : 26.11.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.