Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

Монастир св. Іоана Предтечі

Монастир св. Іоана Предтечі

Розмір зображення: 800:486 піксел

Бедевля-Дубрівка

Монастир св. Івана Предтечі. 1929, 1993. (УПЦ)

Церква ікони Почаївської божої матері. 1993. (УПЦ)

Церква св. Івана Предтечі. 1998. (УПЦ)

За архієпископа Саватія ігумен Боголіп (Церковник), який повернувся з російського полону заснував у 1925 р. чоловічий скит в урочищі Вишній Дубовець біля села Дубового.

Федір Цубера пожертвував під монастир земельну ділянку та власний будинок, у якому поселився о. Боголіп та 6 послушників. Очолював їх ієромонах Миколай (Мадяр), бо о. Боголіп служив у Бедевлі. У 1925 р. збудували невеличку церкву, освячену 1926 р.

У 1927 р. ченці спорудили дерев’яний корпус на 14 келій і господарські споруди. Скит у Дубовому проіснував до 1929 p., коли чехословацький уряд затвердив юрисдикцію Сербської православної церкви на Закарпатті і сюди прибув єпископ Дамаскин. О. Боголіп просив владику перевести його в скит у Дубовому, але владика переніс скит у Бедевлю.

Іван Тиводар подарував для церкви землю в урочищі Горби. Згодом докупили ще землі, а в 1928 р. збудували будиночок з домовою церквою, після чого ченці перейшли з Дубового в Бедевлю. У 1940 р. з Дубового перевезли монастирську церкву. У радянський період монастир не діяв, церкву розібрали. У 1992 р. монастиреві повернули 8 га землі, а наступного року на кошти вірників спорудили церкву на честь ікони Почаївської Божої Матері і розпочали будувати собор св. Іоана Предтечі. Головним майстром був архідиякон Артемій (Пацкан), який у 1955 р. збудував церкву в Городилівському монастирі. Багато зусиль доклали ігумен Митрофан (ПІимон) та економ Силуан, який разом із схимомонахом Афанасієм збудував у 1998 р. дзвіницю. Трирядний іконостас зробив Петро Брай з Дубового, а ікони намалював Михайло Ковач з Копашнева

Собор св. Іоана спроектувала В. А. Цубера. Споруду завершили в 1999 p., нині виконують внутрішні оздоблювальні роботи.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 740 – 742.