Чатир-Дазьке укріплення
Миц В.Л
Середньовіччя. Елементи комплексу розташовані коло південно-західного підніжжя гори Еклізі-Бурун, біля перевалу Ат-Чокрак-Богаз. Уперше пам’ятник згадав П.І. Кеппен [1837, c. 45]. В 1947 р. його дослідження (картографування, топозйомка, шурфування) провадилося Бахчисарайським гірським загоном (кер. Є.В. Веймарн) Тавро-Скіфської експедиції ІІМК АН СРСР і ДММ ім. О.С. Пушкіна [Веймарн, 1947, с. 16-20; Домбровський, 1961, с. 159-160; Веймарн, 1980, с. 20-26, 31, прим. II; Миц, 1991, с. 149-150].
Комплекс складається із загороджувальної стіни, що перекривала перевал (довжина – близько 1 км), і «цитаделі», яка прикривала її південно-західний фланг. Розмір укріплення – 26х26 м. З півдня його територію обмежовує обрив заввишки 15-20 м. Стіни (товщина – 1,5-2,0 м, цілість – до 1 м) зведені по всьому периметру, складені з буту насухо.
Стан пам’ятника задовільне. Серед знахідок нечисленні уламки гончарних посудин. Є.В. Веймарн, грунтуючись на техніці мурування стін, атрибутував об’єкт як фортифікаційне спорудження таврів. О.І. Домбровський сформулював два варіанти хронологічної інтерпретації комплексу: спираючись на віднайдений керамічний матеріал, приблизно датував пам’ятник римським часом; беручи до уваги близькість (2 км до південного сходу) селища – X-XIII ст., – епохою середньовіччя. В.Л. Миц відніс об’єкт до IX-X ст.
Література:
Веймарн Е.В. Отчет о работах Бахчисарайского горного отряда Тавроскифской экспедиции. – Симферополь, 1947. – Архив Крымского филиала Института археологии НАНУ – Инв. А – № 1. – Папка 1.
Веймарн Е.В. От кого могли защищать готов в Крыму «длинные стены» Прокопия // Античные традиции и византийские реалии. – Свердловск, 1980. – С. 19-33.
Домбровський О.І. Стародавні стіни на перевалах Головного пасма Кримських гір // Археологія. – 1961. – Т. XII. – С. 155-167.
Кёппен П.И. Крымский сборник. О древностях Южного берега и гор Таврических. – СПб., 1837.
Мыц В.Л. Укрепления Таврики X–XV вв. – К., 1991.
Джерело: Матеріали до тому «Звід пам’яток історії та культури України. ». – К.: 2015 р., с. 569 – 570.