Глущенко Микола Петрович

М.Глущенко – один з найяскравіших і романтичних постатей серед українських живописців ХХ сторіччя. Народний художник СРСР, лауреат премії ім. Т.Шевченка.

Народився у м. Новомосковську Дніпропетровської області у 4 (17) вересня 1901 року. Після закінчення Берлінської вищої школи образотворчого мистецтва (1919-1924 рр.), М. Глущенко понад десятиріччя жив і працював у Парижі. Його друзями були Олександр Довженко та Володимир Винниченко, він добре знав Ельзу Тріоле та Луї Арагона, Володимира Маяковського, писав портрети Ромена Ролана, Анрі Барбюса, Поля Сін’яка, спілкувався з Фернаном Леже, Пабло Пікасо, Анрі Матісом.

Тільки у 1990-х роках стало відомо, що відомий живописець був до того ж видатним розвідником і на півроку раніше за легендарного Ріхарда Зоре передав керівництву країни ґрунтовні матеріали про підготовку фашистської Німеччини до нападу на СРСР.

З 1943 року до своєї смерті у 1977-му (31 жовтня) М.Глущенко жив на Україні, у Києві, при цьому він багато мандрував країнами Європи та союзними республіками.

Художник від Бога, неперевершений колорист – М.Глущенко увійшов до історії українського мистецтва насамперед як майстер пейзажу. Великий прихильник групи „Набі” та фонізму, який познайомився з досягненнями цього живопису на його батьківщині, у Франції, він запам’ятався як співець радості і щастя. Творчий доробок ходужника неосяжний. Глущенко був, напевно, найплодовитішим українським живописцем ХХ сторіччя. За своє життя від створив більше ніж 10 000 художніх творів.