1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України
С. Таранушенко
Мироносицька церква, збудована в XVII ст.
[Таранушенко С. Пам’ятки мистецтва старої Слобожанщини. Харків, 1922, табл. XXXIV, рис. 5;
Гумилевский Ф. Историко-статистическое описание Харьковской епархии, т. 3, стор. 443]
Церкву Різдва збудовано в другій половині XVII ст. В 1808 р. церкву Різдва перенесли на кладовище і назвали Мироносицькою.
План церкви Різдва був хрещатий, складався з центрального чотирикутника і чотирьох шестикутних рукавів, вужчих і коротших за центр. Зруб стін четверика центральної дільниці, як показує фасад, викреслений К. Слюсаревським, був лише трохи вищий за його ширину. Він переходив у широкий невисокий перший восьмерик, прорізаний 8 вікнами. Над ним підносився також невисокий, але значно зменшений в порівнянні з першим, другий восьмерик. Завершувалась зовні центральна дільниця опуклою з перехватом главкою, глухим ліхтариком і, нарешті, яблуком з хрестом на ньому. Рукава були перекриті п’ятисхилими дашками; південний і північний – з димничками, а бабинець і вівтар мали по маленькому восьмеричку і, як центральна дільниця, завершувалися ліхтарем з яблуком і хрестом. Верхи вівтаря й бабинця слабо розвинуті і досягали лише половини висоти верху центральної дільниці. У загальній композиції будови вони посідали підпорядковане місце. Наскільки точно К. Слюсаревський передав в своєму кресленні форми і пропорції колишньої церкви Різдва, судити важко. В проекті перебудови він залишив цілком план будови, її маси, форми, співвідношення частин. Зміни обмежилися тим, що верхи вівтаря і бабинця знято, а їх дахам надано обтічної форми.
Перебудова обмежилася заміною старих верхів і дахів вівтаря і бабинця верхами і дахами нової форми.
К. Слюсаревський, як практикувалося в ті часи, план обміряв, а висоти брав з натури «на око», і тому будова на його проекті виглядає вищою і стрункішою, ніж є в дійсності.
План складається з центрального досить сильно деформованого прямокутника і 4 вужчих і коротших центра шестикутних рукавів, теж геометрично неправильних. Проте настанову компонування плану прочитати легко.
Центр задумано як прямокутник, витягнутий в напрямку південь – північ; його довжина – апофема рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює ширині цього ж прямокутника [Такий же вигляд плану мають церкви: Успенська 1720 р. в Шатрищах, Спаса 1765 р. в Переяславі-Хмельницькому, Миколи 1783 р. в Лебедині. Варіант цього типу плану має церква Миколи 1732 р. в Новоропську]. Вівтар і бабинець – шестикутники; їх довжина дорівнює половині діагоналі центрального чотирикутника, а ширина – півсумі довжини бабинця і центра. Південний і північний рукави довжину мають таку ж, як бабинець ширину (тобто дорівнюють половині діагоналі центра), а ширина цих рукавів дорівнює апофемі рівноcтороннього трикутника з стороною, що дорівнює довжині рукава.
Мироносицьку церкву будував, можливо, місцевий лебединський майстер.
Звертає на себе увагу те, що тип плану Мироносицької церкви представлений на Лівобережжі дуже малою кількістю пам’яток. Між тим зародився він давно. Плани Покровської церкви в Сутківцях на Поділлі, збудованої в XV ст., і лебединської Мироносицької, безперечно, пагони одного кореня. Сутковецька церква збудована з каменю, проте вона відтворює принцип і навіть розміри [Центральна дільниця церкви в Сутківцях розміром 8,55: 7,30 м] дерев’яного прототипу. У обох названих пам’ятках план складається з центральної дільниці – прямокутника, близького до квадрата, і 4 вужчих за центр рукавів. Схожість Покровської і Мироносицької церков ще більша: їх центр – прямокутник, у якого боки – сторона і апофема рівностороннього трикутника [Ті ж співвідношення боків в плані мають прямокутники центра мурованих церков: Успенської церкви початку XVI ст. в Меджибожі, Успенської церкви 1540 р. в Городку, Монастирської церкви XVI-XVII ст. в Підгірцях; мурований Покровський собор 1689 р. в Харкові в центрі має форму восьмерика, але довжина і ширина восьмигранника мають ті ж співвідношення: сторона і апофема рівностороннього трикутника]. Ширина рукавів в Покровській і Мироносицькій церквах дорівнює половині діагоналі центра. Отже, ряд пропорційних залежностей частин будівлі, втілених в Мироносицькій церкві, викристалізувався в XV ст., і ним користувалися протягом XVI-XVIII ст.
[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 32 – 34]