1999 р. Звід пам’яток Києва
В’ячеслав Горбик, Ярослава Докучаева
Житловий будинок рубежу 19 – 20 ст., в якому проживали Брадтман Е. П., Кобелєв О. В., Макарченко О. Ф. та інші
(іст.).
Вул Володимирська, 48-а.
Чотириповерховий, цегляний, фасадом на Театральну пл. У цьому будинку проживали відомі діячі науки і культури.
У 1910-і рр. – Брадтман Едуард Петрович (1856 – 1918) – міський архітектор Києва (1898 – 1915), автор проектів багатьох споруд, у т. ч. житлових будинків на вулицях Архітектора Городецького, 9 і 15 (у співавт. з Г. Шлейфером); Б Хмельницького, 10; школи на вул. Фрунзе 164 (у співавт. з В. Кричевським) тощо.
У 1910-і рр. – Кобелєв Олександр Васильович (1860 – 1942) – архітектор. У цей час за його проектами у Києві споруджено Селянський поземельний і Дворянський земельний банки (вул. Володимирська, 10), Вищі жіночі курси (вул. О. Гончара, 55-а), будинок Київського відділення Російського технічного товариства (вул. О. Гончара, 55-б).
У 1961 – 87 рр. в квартирі № 23 – Короїд Олексій Степанович (1911 – 88) – економіст, чл.-кор. АН УРСР (з 1961). У ці роки заступник директора Інституту економіки АН УРСР (1955 – 65), голова Відділу суспільних наук АН УРСР (1957 – 63). У 1965 – 72 рр. – ректор, з 1972 р. – завідувач кафедри Київського інституту народного господарства. Розробляв проблеми політичної економії, науково-технічного прогресу, комплексного розвитку продуктивних сил України.
У 1960 – 70-і рр. у квартирі № 5 – Макарченко Олександр Федорович (1903 – 79) – нейрофізіолог, акад АН УРСР (з 1961), заслужений діяч науки УРСР (з 1965). У цей період – завідувач відділу Інституту фізіологи АН УРСР, в 1956 – 66 рр. – директор цього закладу. Одночасно – голова Відділу біологічних наук АН УРСР (1961 – 62), віце-президент АН УРСР (1962 – 63). Досліджував проблеми впливу кори головного мозку на біохімічний склад крові, зміни нервової системи при інтоксикації.
У 1920 – 30-і pp. у квартирі № 8 – Обремський Всеволод Адольфович (1871 – 1940) – архітектор, цивільний інженер, педагог. Брав участь у проектуванні Київського політехнічного інституту, спорудженні й відбудові багатьох будинків у Київській та Чернігівській губерніях. Бл. 40 років викладав у КПІ та інших закладах, організатор і керівник архітектурного факультету КПІ (1920 – 30), у 1930 – 35 рр. – завідувач кафедри Київського інженерно-будівельного інституту.
В 1943 – 52 рр. у квартирі № 5 – Стражеско Микола Дмитрович (1876 – 1952) – терапевт, акад. АН УРСР (з 1934) і АН СРСР (з 1943), акад. АМН СРСР (з 1944), заслужений діяч науки (з 1934), Герой Соціалістичної Праці (1947), творець наукової школи в галузі кардіології. В 1943 р. повернувся у визволений Київ і доклав чимало зусиль для відродження створеного ним у 1936 р. Українського НДІ клінічної медицини, що перетворився потім на великий кардіологічний центр (тепер – Український НДІ кардіології ім. М. Стражеска). Одночасно очолював факультетську терапевтичну клініку Київського медичного інституту (1929 – 52). Автор понад 260 наукових праць, присвячених питанням клінічної й теоретичної медицини, багато з яких одержали світове визнання. Був членом ученої ради Міністерства охорони здоров’я СРСР і УРСР, Українського терапевтичного товариства. Ім’ям вченого названо вулицю в Києві, на території інституту встановлено пам’ятник.
В 1954 р. на фасаді будинку встановлено меморіальну дошку з білого мармуру на пошанування М. Стражеска (арх. І. Шмульсон); в 1992 р. замінено бронзовою (ск. М. Рапай, арх. В. Єлізаров).
ЦДАВОВУ, ф. 4632, оп. 1 (Фонд М. Стражеска);
Дупленко К.Ф. Н.Д.Стражеско. – К., 1973;
Історія Академії наук Української РСР. – К., 1982;
Календарь: Справочная и адресная книга г. Киева на 1913 год. – К., 1912;
Калина В. Т. Микола Стражеско. – К., 1977;
Мистецтво України: Біогр. довідник. – К., 1997;
Михнев А.Л., Дупленко К.Ф. Н.Д.Стражеско – выдающийся представитель советской медицинской науки. – К., 1952;
Професор В. А. Обремський // Архітектура Рад. України. – 1940. – № 11.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 264 – 265.