Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань.

^Житловий будинок з історією (№ 48)

1999 р. Звід пам’яток Києва

Житловий будинок 19 – 20 ст., в якому проживали Громовенко П. Ф., Скорульський М. А.

(архіт., іст.).

Вул. Володимирська, 48.

На розі вул. Володимирської і Театральної пл., на червоних лініях забудови.

Первісно двоповерховий. Зведено у 1862 р. за проектом арх. О. Беретті на ділянці, що належала донькам піаніста і композитора, віце-губернатора П. Селецького. В 1875 р. на замовлення нового власника І. Бродського будинок надбудовано арх. О. Шіле до трьох поверхів без порушення стильової єдності з попереднім об’ємом. У радянський час інтер’єри зазнали змін через перетворення квартир на комунальні, а також у зв’язку із розміщенням у будинку класів балетної студії І. Чистякова. Під час Великої Вітчизняної війни споруда була значно пошкоджена. В 1988 р. зведено четвертий і п’ятий поверхи, здійснено капітальний ремонт та реконструкцію інтер’єрів.

П’ятиповерховий, з напівпідвалом, цегляний, тинькований. Вирішений у стилі класицизму. Композиція головного фасаду з боку вул. Володимирської симетрична, з незначними вертикальними акцентами. Бічні осі підкреслено ризалітами ледь помітного виступу. Вікна першого – другого поверхів ризалітів оформлено архітектурним і орнаментальним декором: руст, канелюровані пілястри з іонічними капітелями, лиштви, напівколонки іонічного ордера, ліпний орнамент (на пілястрах, стіні та фризі). Вхід розташовано праворуч. Фасад з боку Театральної пл. композиційно ув’язаний з головним. Вікна напівпідвалу розтесано і перетворено на вітрини. Тильний фасад має балкони пізнішого походження. Чотириповерхову прибудову між будинками 48 і 48-а прикрашено декором, який за насиченістю й стилем схожий із декором основного об’єму, але відмінний за малюнком.

Разом із сусіднім будинком № 48-а відіграє активну роль у містобудівній ситуації прилеглих вулиць, гармонійно вписується до загального ансамблю Театральної пл.

В 1964 – 95 рр. у квартирі № 2 мешкав Громовенко Павло Федорович (1941 – 97) – актор, майстер художнього слова, заслужений артист УРСР (з 1985). У 1967 – 69 рр. – в Київському театрі оперети, у 1969 – 77 рр. – в Київському українському академічному драматичному театрі ім. І. Франка, з 1977 р. – у Київській філармонії, на українському радіо і телебаченні. З 1987 р. (одночасно) – викладач Київського театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого.

В 1944 – 50 рр. тут мешкав Скорульський Михайло Адамович (1887 – 1950) – композитор, педагог, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1947). У цей період написав балет «Лісова пісня», який в 1946 – 94 рр. йшов на сцені Державного академічного театру опери і балету ім. Т. Шевченка; оперу «Свіччине весілля» (1948); симфонічні («Турбаї», «Микита Кожум’яка») і камерні твори. Композитор займав три кімнати у розташованій у бельетажі квартирі № 2.

Будинок належав до житлового фонду Спілки композиторів України. У 1944 – 67 рр. у напівпідвалі містився Музфонд УРСР.

В 1964 р. на фасаді встановлено чавунну меморіальну дошку з барельєфним портретом М. Скорульського (ск. Е. Фрідман, арх. М. Іванченко).

Ірина Вериківська, Ольга Зливкова, Людмила Пономарьова, Роксана Скорульська

ДАК, ф. 17, оп. 1, т. 3, спр. 28;

ДАКО, ф. 1, оп. 295, спр. 50459;

Загайкевич М. Українська балетна музика. – К., 1969;

Мистецтво України: Біогр. довідник. – К., 1997;

Михайлов М.М. М.А.Скорульський. – К., 1960.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 271 – 272.

Вкладені елементи

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 272.
Меморіальна дошка М.А.Скорульському

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2017 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 8

Модифіковано : 20.06.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.