2009 р. У столиці відкрито музей Шолом-Алейхема

Дата: 03.03.2009

2 березня 2009 року, у день 150-річчя від дня народження великого сина України, видатного єврейського письменника Шолом-Алейхема, за підтримки Київського міського голови Леоніда Черновецького, в столиці, на вул. Велика Васильківська 5-А, відкрито музей Шолом-Алейхема. Про це повідомляє прес-служба КМДА.

«Шолом-Алейхем – це літературний псевдонім Соломона Наумовича Рабиновича, який він узяв собі від традиційного єврейського вітання – «Мир вам!». Вибір літературного імені не був випадковим. Повісті і романи, оповідання і новели, п’єси і критичні статті письменника увійшли в кожний дім з усмішкою, як слова вітання і доброзичливості.

Шолом-Алейхем, літературний спадок якого перекладений на 64 мови світу, більшу частину свого життя провів в Україні. Зважаючи на це, Київською міською державною адміністрацією прийнято рішення відкрити у Києві музей Шолом-Алейхема – філію Музею історії міста Києва», – розповів заступник голови КМДА Віталій Журавський. Він додав, що на здійснення ремонтних робіт та побудову музейної експозиції з міського бюджету були виділені кошти у розмірі близько 2 млн. грн.

«Сьогодні, у такий непростий фінансово-економічний для країни і міста час, ми хочемо подякувати всім, хто долучився до створення музею і надав йому допомогу. Сподіваюся, що цей музейний заклад стане одним із важливих осередків формування національної свідомості, розвитку гармонійної особистості та духовно повноцінної нації», – підкреслив Віталій Журавський.

Довідково: Шолом-Алейхем (їдиш שלום־עליכם, у перекладі – мир вам, справжнє прізвище, ім’я та по батькові – Рабинович Шолом Наумович народився 2 березня 1859 року в місті Переяславі (тепер Переяслав-Хмельницький Київської області) у родині дрібного крамаря. Дитячі роки минули у невеличкому містечку Воронкові Полтавської губернії.

Навчався в хедері – єврейській початковій релігійній школі. Згодом під впливом єврейської просвітницької літератури займався загальною освітою, навчався у повітовій школі. З 1876 року працював домашнім вчителем у єврейського магната Елімелеха Лоєва. У 1880-82 роках Шолом-Алейхем працював громадським рабином у Лубнах. Після одруження з донькою Лоєва у 1883-87 жив і працював у Білій Церкві. У 1887-90 та 1893-1905 жив у Києві (він називав його в своїх творах Єгупцем), де займався торговельними справами.

Після єврейських погромів у Києві у жовтні 1905 року переїхав до Львова. Шолом-Алейхем багато подорожував, відвідав Женеву, Лондон, Варшаву, Вільно, Берлін та інші міста світу, де виступав перед своїми читачами. У 1907-14 роках жив в Італії та Швейцарії. У 1915 році переїхав до Нью-Йорка, де і помер.

Літературна діяльність Шолом-Алейхема розпочалася наприкінці 1870-х років, коли у періодичних виданнях було опубліковано кілька кореспонденцій і статей мовою їдиш. Перші художні твори – повість «Два камені» та оповідання «Вибори» (обидва – 1883 року). Тоді ж автор уперше підписався псевдонімом Шолом-Алейхем (єврейське вітання – «Мир Вам»).

Поява Шолом-Алейхема знаменувала нову сторінку в розвитку новітньої прози мовою їдиш. Головні герої Шолом-Алейхема – бідні «маленькі люди», які, незважаючи на важке, злиденне життя, оптимістично дивляться у майбутнє, з гумором оцінюють своє становище, вірять у справедливість та мудрість Творця. У памфлеті «Суд над Шомером…» (1888 рік) письменник виступив проти засилля бульварної літератури. Започаткував книжкову серію «Єврейська народна бібліотека».

Першими книжечками серії стали романи Шолом-Алейхема «Стемпеню» (1888) та «Йоселе-Соловей» (1890). Перший твір присвячений фундатору нової єврейської прози Менделе Мойхер-Сфоріму, якого Шолом-Алейхем називає «дідусем Менделе», а себе «онуком». Творчий зв’язок «дідуся» та «онука» простежується у життєписі єврейської громади, у майстерному володінні сатирою, у захисті прав принижених.

У циклі «Менахем-Мендл» (1892-1909) Шолом-Алейхем карикатурно показав інший світ – світ наживи, спекуляцій, шахрайства. У 1894 році видав першу повість із широко відомого циклу «Тев’є-молочар» (1894-1914). Цей «сільський єврей» з грубою зовнішністю та ніжною душею стає одним із улюблених типажів письменника.

Герої дитячих оповідань Шолом-Алейхема, незважаючи на безрадісні умови життя, все ж посміхаються та жартують. Життя дітей відображено в повісті «Хлопчик Мотл» (1907-16), збірках «Оповідання для дітей» (1886-1916), «Пісня пісень» (1909-11). Останнім твором своєрідного триптиха (перші два – «Стемпеню» та «Йоселе-Соловей») з життя єврейської художньої інтелігенції став роман «Мандрівні зорі» (1909-11). Книги Шолом-Алейхема сприймалися як твори, сповнені любові до «маленької» людини, що змальовувалась письменником в ореолі щирого співчуття та сумного гумору.

Після виїзду за кордон Шолом-Алейхем продовжує плідно працювати. У 1907 році у Женеві була видана перша частина повісті «Хлопчик Мотл». З 1908 року письменник жив у Росії, Німеччині, Швейцарії, Австрії, Італії, Данії та США.

В останні роки життя Шолом-Алейхем завершив працю над «Тев’є-молочником», «Менахемом-Мендлом», «Хлопчиком Мотлом». Він написав цикл оповідань, комедію «Крупний виграш», автобіографічний роман «З ярмарку». Творчість письменника забарвлена українським колоритом, у творах подано описи української природи, використано українську лексику, фольклор.

Шолом-Алейхем лишив після себе творчий спадок з десяти романів, двадцяти п’єс, сотень повістей та оповідань, багатьох статей. Твори письменника перекладені на десятки мов світу.

Фото Тараса Бондаренка