Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

2003 р. Звід пам’яток Києва

341. Пам’ятне місце третьої лінії оборони Києва 1941 (іст.).

Просп. Червонозоряний, 22/24. Неподалік від військової частини.

Усі три лінії оборони Києва були створені за директивою командувача Південно-Західного фронту генерал-полковника М. Кирпоноса від 24 червня 1941 для захисту міста від нацистських загарбників всіма засобами на випадок, якщо війська фронту не втримають перших двох ліній оборони. Єдина з трьох вона мала вигляд замкненої лінії, що проходила безпосередньо по околицях міста: від Дніпра через Деміївку, Відрадний, Святошин, Сирець, Куренівку, Оболонь, Райдужний, Позняки і знову виходила до Дніпра поблизу Осокорків. Довжина лінії оборони – 32 км. Складалася з 10 оборонних районів, у кожному з яких було збудовано 20 дзотів, шість стрілецьких вогневих точок, п’ять спостережних пунктів.

Було обладнано шість позицій для протитанкових гармат, викопано бл. 10 км протитанкових ровів, поставлено дротяні загородження у два–три ряди.

Будівництво тривало протягом серпня і більшої частини вересня 1941. В ньому брали участь цивільне населення, бійці народного ополчення і винищувальних батальйонів, сформованих у Києві.

Останні й зайняли оборону на цій лінії на початку серпня 1941. Під час другого і третього наступів гітлерівців на Київ тут також тримали оборону частини 27-ї армії Південно-Західного фронту за підтримкою кораблів Дніпровського загону Пінської військової флотилії. Центрами стійкого опору стали Осокорки, Вишеньки, Теличка, Деміївка, Голосіїв. Внаслідок оточення великого угрупування військ Південно-Західного фронту 21 вересня 1941 Червона армія залишила Київ, тому третя лінія оборони лише частково відіграла ту роль, яка їй відводилась у планах захисту міста.

1965 в районі Деміївки, де проходила третя лінія оборони Києва, відкрито пам’ятний знак. На цегляному двоступінчастому стилобаті, облицьованому керамічною плиткою, встановлено природний камінь, в який вмонтовано анотаційну дошку (арх. Е. Бєльський).

Література:

Григорович Д. Ф. Киев – город-герой. – М., 1978; Киевский Краснознаменный. – М., 1974; Колесник А. Д. Народное ополчение городов-героев. – М., 1974; Новиков О. М. Пояс боевой славы города-героя Киева: Карта памяти. – К., 1994; Пашко Я. Ю. Місто-герой на Дніпрі. – К., 1969; Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941–1945 рр.: У 3 т. – К., 1967. – Т. 1.

Ірина Васильєва.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 846.