1999 р. Звід пам’яток Києва

Сергій Білокінь, Михайло Кальницький

Художнє училище, 1901 – 02 рр.

(архіт., іст.).

Вул. Воровського, 2.

На ділянці по фронту бульварної частини вул. Воровського (колишнього ринкового майдану). Зведено за проектом арх. М. Казанського як прибутковий будинок, що належав М. Ріхерту – власнику цегельного і пивоварного заводів на Куренівці.

Чотириповерховий, цегляний, з підвалом, прямокутний у плані, симетричний за композицією. Декор стриманий. Центральну вісь фасаду з головним входом фланковано вертикальними акцентами, увінчаними трикутними фронтонами, з балконами, на яких збереглися металеві візерунчасті ґрати. Другий – четвертий поверхи поєднано лопатками з рельєфною цегляною кладкою. Вікна першого – третього поверхів прямокутні (на другому – третьому поверхах з цегляними лиштвами), четвертого поверху – напівциркульні, обрамлені архівольтами. Фасад завершено оригінальним дрібно-членованим фризом, аттиком над карнизом. Планування горішніх поверхів коридорне.

З вересня 1902 р. тут містилося Київське художнє училище (КХУ), яке мало статус середнього навчального закладу, Організоване в 1901 р. з ініціативи групи місцевих діячів мистецтв (В. Менк, В. Ніколаєв, В, Орловський, М. Пимоненко, X. Платонов, І. Селезньов, О. Троїцька-Гусєва). У січні 1901 р. відкрилися тимчасові класи живопису, малювання й креслення в будинку на вул. Софійській, 14; восени того ж року класи було реорганізовано в училище, яке в 1901 – 02 рр. містилося на вул. Великій Житомирській, 29. Навчалися юнаки і дівчата усіх станів. Вихованці проходили курс занять із загально освітніх та спеціальних предметів. Останні викладалися на трьох відділеннях – живописному, скульптурному та архітектурному – відповідно до програми, затвердженої петербурзькою Академією мистецтв. Першим директором художнього училища було обрано київського архітектора і громадського діяча В. Ніколаєва (1847 – 1911), який обіймав цю посаду до 1911 р. Після його смерті в КХУ було засновано стипендію ім. В. Ніколаєва.

До складу педагогічної ради училища входили колишні викладачі Рисувальної школи М. Мурашка, яка припинила існування 1901 р. Г. Дядченко (1869 – 1921) – живописець і графік, викладав у 1901 – 20 рр., у 1917 – 18 рр. виконував обов’язки директора, В. Менк (1856 – 1920) – художник-передвижник, працював в училищі в 1901 – 20 рр., у 1918 – 20 рр. – його директор, М. Пимоненко (1862 – 1912) – академік живопису, викладав у 1901 – 06 рр. У 1902 – 07 рр. тут працював живописець, академік петербурзької AM Х. Платонов (1842 – 1907), з 1901 до 1920 р. – художник Селезньов (1856 – 1936), який у 1911 – 14 рр. виконував обов’язки директора.

Викладачами в різний час були також живописці О. Мурашко, І. Макушенко, Ф. Красицький, Ф. Кричевський (в 1914 – 17 рр. – директор) та ін, викладачами скульптурного відділення – Ф. Балавенський та Елю Сала. Архітектурну спеціальність викладали директор училища В. Ніколаєв, Е. Брадтман, І Ніколаєв, В. Риков та ін. Вихованцями училища були визначні майстри мистецтв. На живописному відділенні КХУ у різні роки навчалися О. Богомазов, О. Волков, М. Козик, Ф. Коновалюк, А. Лентулов, О. Лозовський, А. Маневич, П. Митурич, О. Осмьоркін, І Падалка, А. Петрицький, Є. Прибильська, І Рабинович, В. Седляр, Є. Судомора, О. Тишлер, К. Трохименко, А. Черкаський, Б. Шаповал, на скульптурному – О. Архипенко, І Кавалерідзе, Н. Певзнер, П. Сніткін, О. Теремець, на архітектурному – К. Єлева, І Запорожець, О. Маринченко, Н. Підгорний, Й. Шпінель, як вільні слухачі училище відвідували О. Екстер, В. Меллер, в 1903 – 04 рр. – майбутня письменниця О. Форш.

У дні революційних подій 1905 р. учні КХУ проводили агітацію серед робітників і селян, виготовляли й розповсюджували карикатури антимонархічного змісту, у жовтні 1905 р. організували протест проти політики царської влади. В 1920 р. КХУ було перетворено на Художньо-промислову школу, яка пізніше містилася в іншому будинку. На вул. Воровського, 2 у 1924 – 25 рр. розміщувався Київський художній інститут, першим ректором якого був мистецтвознавець Врона Іван Іванович (1887 – 1970), на поч. 20 ст. у будинку проживали музикант Д. Лобода, художник К. Монастирський, архітектор В. Листовничий, випускник КХУ О. Богомазов.

В 1917 – 18 рр. тут також діяла Друга українська гімназія ім. Кирило-Мефодіївського братства, відкрита на підставі постанови Тимчасового уряду від 8 серпня 1917 р. Протягом 1917/18 навчального року тут виховувався 241 учень, усі предмети викладалися українською мовою. Директором гімназії був Г. Козленко, серед викладачів – М. Кравчук, М. Прохорова (дочка І.Карпенка-Карого), М. Рудницький, Г. Холодний секретар Педагогічної ради – М. Зеров. 6 січня 1918 р. відбулися загальні збори старших класів, після яких майже всі учні сьомого і восьмого класів вирушили на захист української революції. У бою під Крутами загинули учні гімназії М. Ганкевич, В.Гнаткевич, Д. Кольченко, Г. Пінський, А. Соколовський, І Сорокевич, Є. Тернавський.

Тепер у будинку педагогічний коледж.

ДАК, ф. 93, оп. 2, спр. 9; ф. 100, оп. 1, спр. 20, 80; ф. 143, оп. 2, спр. 192; ф. Р-332, оп.1, спр. 2;

Богданович Г. А. Федір Петрович Балавенський. – К., 1963;

Весь Киев: адресная и справочная книга на 1910 год. – К., 1910;

Затенацкий Я. П. Николай Корнилович Пимоненко: Жизнь и творчество. – К., 1955;

Императорская Санкт-Петербургская академия художеств, 1764- 1914: юбилейный справочник: часть историческая / Сост. С. Н. Кондаков. – СПб., 1914;

Киевлянин. – 1900. – № 236; 1901. – 8 янв. – № 81;

Петрицький А. Спогади про художника. – К., 1981;

Словник художників України. – К., 1973;

Трохименко К.: Художник про себе. Спогади про художника. Статті. – К., 1986;

Федір Кричевський: спогади, статті, документи. – К., 1972.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 300 – 301.