Церква всіх святих

Розмір зображення: 576:800 піксел

Буковець. Церква всіх святих, 1912 р. Світлина 1998 р. Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 306.

На поч. XX ст. розібрані бойківські церкви у Воловці, Буковці й Таламаші.

Джерело: Сирохман М. Втрачені дерев’яні архітектурні пам’ятки Закарпаття. – Пам’ятки України, 1992 р., № 2-3, с. 70 – 75.

Буковець Воловецький район

Церква всіх святих. 1912. (УПЦ)

Село засноване селянами з Галичини. Священик служив тут ще в XVII ст. У заповіті від 20 травня 1703 р. сказано про те, що священик Олександр Поп збудував церкву за власні кошти і передав церкві всі закладені в нього землі (у разі викуплення землі всі гроші мали піти на церкву, а відсотки священику).

Мабуть, цю споруду згадують у 1733 р. як церкву св. Михайла з чотирма дзвонами. У 1783 р. внаслідок впорядкування парохій Перехресний і Пашковець визначено філіями Буковця. Востаннє дерев’яну бойківську церкву, збудовану 1613 р. (можливо, дата помилкова), згадують на старому цвинтарі в 1923 p., коли в селі вже стояла типова мурована церква. На спорудження цієї церкви граф Шенборн у 1911 р. подарував 200 корон.

Організував будівництво о. Іван Кваковський, а куратором був Іван Стеців. Обидва ці прізвища названо в написі на хресті коло церкви. Основний камінь заклали 22 серпня 1909 р. До цієї дати земляки в Америці зібрали 6000 корон.

Розповідають, що Минґл Штемберг перевіз кіньми з Чинадієва до Буківця весь пісок для будівництва. На головному фасаді датою завершення вказано – Anno Domini 1912. Закінчення будівництва контролював парох Нижніх Верецьких намісник Варфоломій Галактович, який також освятив церкву 22 червня в неділю Всіх святих.

Всередині церкву гарно споряджено. Парох І. Кваковський купив жертовник. Тодішній куратор Іван Дупин побував у Будапешті, щоб замовити іконостас. Чотири намісні ікони на полотні підписані Ю. Віраґом у 1926 р., а на іконі Ісуса Христа написано також прізвище М. Рошковича, як автора рисунка. Верхні ікони перемальовано. Дияконські двері, розкішне крісло і напрестольний хрест вирізьбив монах Михайло Ряшко. Останнє малювання інтер’єру здійснили брати Щупаки з Львівщини в 1967 р.

Біля іконостаса встановлено престол з образом Богородиці, що має на звороті напис: “Fundator toho obrazu | Mychajlo Dubyn Jewczyn | jeho zena Jewka | у jeho brat Oleksa | r. 18881 Karol Biller | malar і zolotnyk.” Престол при північній стіні нави прикрашає образ св. Серця Ісуса, подарований священиком Калиняком. Як згадує церківник Іван Яртим, образ привезли на возі з Ужгорода, а впродовж радянського часу його не ховали і навіть не замалювали заборонене за СРСР зображення Серця Ісуса. Іван Панькулич та Василь Дупин привезли з Мукачева на возі дзвін вагою 14 центнерів.

У 1932 р. зафіксовано кілька написів, що стосуються попередньої дерев’яної церкви. На іконі Розп’яття: “Сей образъ купилъ Лукачъ Поповичъ со женою своею Полагою | зъ братаничем своими Грицем з маткою своєю Настасиєю…”; на іконі Спасителя в терновому вінці, в овальній позолоченій рамі (в 1932 р. ікона перебувала в приватних руках): “Т… Михайла Годинка парохії буковски и щербовскїя з рочнго адміністратора и кураторовъ Алексия Ряшко, Іоанна Голоука року АWЛЕ (1835)” і трохи нижче, очевидно, підпис автора: Ganovszky, pictor et sculpt. Церковні книги купили: Анфологіон – Іван Тербанів з сестрою Гафією та Василь Головчин з дружиною; Мінею – “попович Лукач буковекий” “року божого 1772”.

З 1871 до 1873 р. священиком служив відомий письменник Євген Фенцик.

За радянської влади місцевий священик Гнат Сіксай був ув’язнений з 1949 до 1955 р.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 306 – 307.