1974 р. Чортківська округа

Загальна поверхня 1170 га, (в тому числі 588 двірської посілости), з того 829 орного поля. Число домів; 1921 р. – 171, 1931 – 196. Число населення: 1900 р. – 988, 1910 – 883, 1921 – 816, 1931 – 813. За австр. статист. 1900 р. в громаді 861 гр. кат., 25 р. кат., 4 мойс.; в дворі 51 гр. кат., 11 р. кат., 34 мойс., 2 ін. Мова: в громаді 859 укр., 31 поль.; в дворі 43 укр., 55 поль. Пошта в Заліщиках (7 км), станиця поліції в Дзвинячі. залізн. станція – Дзвиняч-Жежава (4 з половиною км) або Заліщики.

Школа за Австрії і Польщі з українською мовою навчання.

Село Жежава (в місцевій вимові Жижава, Жиживи, з наголосом на останньому складі) положене на узгір’ю, приблизно на один км від ріки Дністра. Незрозумілу назву села поясняли собі так, що одна жінка померла, але потім ожила і пішла вістка « жи жива». Частинами села були – Заблотівка і Полошилівка. Поля мали назви: «На прісках», «На долині», «В діброві». Частини лісу звалися: Береговий, на Говдах, на Соколові. На території села були каменоломні, білий вапняк і червоний.

Село мало стару дерев’яну церкву з 1784 р. з мурованою дзвіницею. Парохом був о. Олександер Руденський. В селі була теж римо-катол. капличка над панською гробницею. Школа мала мурований будинок, вчителями були українці і поляки. Читальня «Просвіти» містилась у власному будинку, збудованому в 1926-28 роках. В ньому мала приміщення споживча кооператива, відбірня сметани, кружок «Сільського Господаря», відділ «Союзу Українок» з дитячим літнім садком і молодече т-во «Луг». За Австрії була «Січ». Читальня мала бібліотеку і часописи, між інш. «Народну Справу» і «Нове Село».

До першої війни була в селі корчма і ґуральня, по війні залишилася ґуральня. Власником фільварку був поляк Лукасєвич.

Часті прізвища в селі: Хомяки, Шевчуки, Осадчуки, Стасюки, Човгани, Дубецькі.

Селяни були переважно малоземельні. В селі працювали ткачі, шевці, ковалі та стельмахи. Була невелика еміграція до Америки та Канади.

В 1921-22 роках відбулися в селі арештування: арештовано двох синів священика і Федора Хомяка. Від 1939 існувало підпілля. Культурно-освітню та організаційну працю вели сини священика і селянські провідники. Селяни не посилали дітей до вищих шкіл. Село зберігало народний одяг.

Інформації подали два колишні мешканці села.

Джерело: Чортківська округа. – Нью-Йорк: 1974 р. – Український архів, т. 26.