2018 р. Звід пам’яток України
Михайлівська церква (іст.) 1809 р., розташована посеред села на рівнинній місцевості.
У 1809 р. коштом парафіян у селі було побудовано церкву в ім᾽я Святого Архистратига Михаїла, пам’ять якого відзначається 21 листопада. Храм споруджено на місці старої дерев’яної церкви ХVІІ ст. За переказами, саме в ньому році лютувала небувала епідемія холери. Селяни, зібравшись на найвищому місці села, молилися до Бога тихо почало зупинятися, і, врешті-решт, затихло. Саме на цьому місці, де проходив молебень, в знак вдячності вирішили побудувати красуню-церкву, яка незабаром, зведена в короткий термін, почала радувати душі спасенних від неминучої смерті жителів села.
В 1807 р. було освячено місце, закладено перший камінь під будівництво храму. Кошти на побудову церкви жертвували люди, а також було виділено певну суму з імператорської казни, а з лісів які були піл керівництвом влади були виділені матеріали на потреби будівництва.
У клірових відомостях за 1860 рік зазначено, що дах протікав, вимагав ремонту, пошкоджені були стіни. Селяни зібрали кошти і в 1882 р. фактично перебудували церкву, накрили бляхою. Церква має вигляд корабля.
Свято-Михайлівський храм побудований за всіма правилами православної архітектури храмів. Церква дерев’яна, прямокутна в плані, з п’ятигранною апсидою. Покрита двосхилим дахом. В інтер’єрі пам’ятника бабинець відділений від центрального об’єму стіною з аркою-вирізом.
В кінці ХІХ ст. перед західним фасадом була поставлена дзвіниця на два поверхи, окремо від церкви, з’єднана з церквою низьким переходом. Дзвіниця трьохярусна, нижній ярус – витягнутий прямокутник, середній – квадрат, верхній – восьмерик, вкритий високим шатром. Із 5 дзвонів великий мав вагу 12 пудів, три по 7 і один 3 пуди. Рахувалося за церквою 90 десятин землі. Для священика у 1883 р. побудували будинок.
Аналогів іконостасу церкви немає в районі. Ікона Святога Михаїла є чудотворною. Зокрема, старожили розповідають, що ця ікона мала здатність перемішуватися сама. Наприклад вона могла змінювати своє місце перебування в церкві. Говорять, що в роки І Світової війни ікона сама перейшла з храму на дуб, що ріс біля церкви, таких дубів на цвинтарі було декілька. Сталося так, що дуб цей підпалили німці, які хотіли дістати меду з дубового дупла, але бджоли не дали цього зробити, вони нещадно кусали всіх хто намагався наблизитись до дерева. Дерево згоріло майже повністю і в його залишках знайшли цю чудотворну ікону, вона була майже неушкоджена, лише трішки обгоріли краї.
Особливістю цієї церкви є те, що вона не була закрита в роки атеїстичного гоніння радянською владою християнства.
Кажуть, що Святий Михаїл зберіг церкву і під час Великої Вітчизняної війни – крислаті крони столітніх дубів захищали її і від стороннього злого ока німецьких окупантів, і під час горезвісних атеїстичних гонінь, адже церква була однією з не багатьох в районі, яка діяла постійно, і в ті безбожницькі часи. У XIX ст. змінилося 16 священників. Зокрема, тоді в церкві служили Пашковський, Геодорович Т., Баландрович П., Маркевич К., Михалевич Г., Шашкевич І., Скоробацький І.
У 1923−1924 pp. тут служив отець Даміан, у 1925−1943 pp. – отець Максим Туз, могила якого знаходиться біля церкви. В 1945−1949 р. священником служив Моргаєвський Остап, 1950−1974 р. – Огороднік Анатолій, який дуже багато коштів виділяв на оздоблення церкви. Саме при ньому була зроблена підмурівка, до цього церква стояла на дерев’яних палях. З 1975 по 1985 р. – Бірук Миколай Сидорович. З 1985 по 1999 р. в храмі служив Михалюк Стефан Павлович. В 1985 р. у храмі провели капітальний ремонт, а в 1998 р. пофарбували, розписали всередині, через рік офарбували ззовні. В 1999 р. -Балюк Валерій. З 2000 р. в церкві служив отець Василій Матвію, рукоположений у сан в 1990 р.
Від 1890 р. при церкві діяла церковно-приходська школа, розташована в окремому приміщенні. Письмові джерела розповідають про життя релігійної громади в селі в різні історичні періоди. Так, зокрема, в 1880 р. церкву відвідав Острозький єпископ Віталій, а через півстоліття 12 серпня 1937 р. тут побував архієпископ Алексій (Громадський). Нині Михайлівська церква в Замшанах входить до Державного реєстру національного культурного надбання (пам’ятки містобудування і архітектури України) і перебуває під охороною держави (охоронний номер 1064).
Сьогодні Свято-Михайлівська церква живе активним духовним життям.
При храмі діє Недільна школа, учні якої неодноразово радують душі прихожан, особливо на різдвяні свята, коли приходять славити Новонароджене Богонемовля колядками та, у яскравому дійстві Різдвяного вертепу. 21 листопада Православна Церква вшановує Архистратига Божого Михаїла з усіма Ангельськими Чинами. В цей день храм села Замшани Ратнівського району святкує своє Престольне свято, куди на святкове Богослужіння і молебень з᾽їжджаються люди з усіх приходів району, щоб отримати велику духовну радість, даровану Богом, по молитвах Святого Михаїла.
Джерела та література:
Гика В. Церковні храми старовижівщини в документах ДАВО / В. Гика // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Старовижівщина та її населені пункти в історії України та Волині. – Луцьк, 2011. – C. 30– 36;
Денисюк В. Т., Денисюк І. О. Здомишель / В. Т. Денисюк, І. О. Денисюк // Ратнівська земля. – Луцьк : Надстир’я, 2003. – 452 с.;
Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область. – К. : Вид-во Акад. наук УРСР, 1970;
Ковальчук Є. 200 років від часу спорудження Михайлівської церкви в с. Замшани, тепер Ратнівського району (1809) / Є. Ковальчук // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині. – Луцьк, 2008. – С. 158–159;
Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2009 рік. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2008. – 168 с.;
Михалевич В. Моє село / В. Михалевич // Червоний прапор. – 1977. – 5 липня;
Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: (Ил. справ.-каталог). В 4-х т. – К. : Будівельник, 1983 – Т. 2;
Тучемський М. По глухих закутках волинського полісся: Проповіді. Дорожні нотатки. – Луцьк : Надстир’я, 2007. – 162 с. ;
Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся : (Краєзн. Словник – від найдавніших часів до 1914 р.). – Т. 2. – Вінніпег, 1986. – 578 с.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 377 – 380.