Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

2007 р. Прем’єр-міністр у будяках!

Дата: 26.08.2007

Холмщина – унікальна для України земля. Саме у древньому Холмі була одна із резиденцій короля Данила Галицького. Саме тут народився перший український президент Михайло Грушевський. Саме тут покоїться прах прем’єр-міністра Української народної республіки Пилипа Пилипчука. А довкола міста – терени, де до завершення сумнозвісної операції “Вісла” з предкавіку жили наші співвітчизники, примусово вивезені у східному напрямку за Західний Буг.

Українці не були б українцями, якби в розуміння патріотизму перш за все не вкладали “шароварщину”. Тобто, кричати на весь світ про свої чесноти навчилися всі, а коли доходить справа до того, щоб узяти до рук косу та винищити на могилах славних предків будяки, то “патріоти” зникають зі швидкістю звуку.

Правда, інколи такі заходи відбуваються. Але, як правило, напередодні різноманітних офіційних візитів. Так, коли в Холмі планувалося гучно відсвяткувати 800-річчя з дня народження Данила Галицького, то православне кладовище, розташоване на Холмській гірці поблизу древнього собору Різдва пречистої богородиці (зараз тут костьол, – авт.), впорядкували. А потім – забули.

“У 1992 р. старанням Комiсiї охорони пам’яток церковного мистецтва, в якій головує українець з Варшави Богдан Мартинюк, цвинтар був дещо упорядкований, але швидко повернувся до «нормального» стану”, – написав ще у вересні 2005 р. Юрій Гаврилюк, головний редактор українського часопису Підляшшя «Над Бугом і Нарвою». Написав недарма, бо в серпні виповнювалося 65-річчя з дня смерті прем’єр-міністра УНР, тож представники дипломатичного корпусу України готувалися покласти вінки та квіти на його могилу.

Зараз цей квартал заповідного місця разюче відрізняється від території, за якою дбайливо доглядає місцевий костел. Там – пострижені газони. Тут – чагарники. Там – охайні таблички. Тут – повалені пам’ятники. Там – напис кількома мовами, який закликає відвідувачів поводитися як поломникам, бо це – святе місце. Тут – замкнені ворота з колючим дротом та порожні пляшки поміж надгробками.

Звинувачувати в цьому поляків не варто. Хоча, якби була б добра воля, то і наш сором вони сприймали як власне недоопрацювання. Бо на Волині до місць поховань громадян польської національності ставляться цивілізовано. Втім, у сусідів є залізна логіка. Українці дали їм можливість спорудити меморіальний комплекс біля с. Костюхнівка Маневицького р-ну, де розпочав шлях боротьби за незалежність Польщі Юзеф Пілсудський? Дали! А за порядком дивляться ж не лише місцеве населення, а й харцери та інші патріоти з-за Бугу. Хто ж нам не дає гідно поставитися до адекватної в історичному значенні постаті – глави уряду УНР Пилипа Пилипчука?

До речі, дещо про нашого славного прем’єра. Серед втiкачiв, якi поселилися після “золотого вересня” 1939 р. у Холмi, був Пилип Пилипчук, активний учасник українських визвольних змагань, член уряду УНР, а в 1921-1922 рр. його прем’єр- мiнiстр, який до вiйни проживав у Луцьку.

Доля жорстоко розпорядилася з більшістю вірних синів Української Народної Республіки. У вересні 1919 р. урядова місія УНР на чолі з Пилипом Пилипчуком побувала у Варшаві, де підписала з Польщею угоду про припинення ворожнечі. У квітні 1920 р. УНР ухвалила з Юзефом Пілсудським угоду про спільні бойові дії з більшовицькою Росією. Союзники боролися з комісарами під гаслом “За нашу і вашу свободу!”.

А згодом поляки підписали у Ризі мирний договір із… Москвою! Тисячі стрільців армії УНР були інтерновані. Було також припинено офіційну діяльність еміграційних структур Державного центру Української народної республіки – Ради республіки, Ради міністрів, Вищої військової ради, української дипломатичної та військової місій у Варшаві.

За цих умов і з ініціативи групи діячів УНР – заступника голови Ради республіки Пилипа Пилипчука, міністра закордонних справ УНР Андрія Ніковського та керівника Української дипломатичної місії у Варшаві Андрія Лукашевича – вже у квітні 1921 р. покликано до життя громадську організацію – Український центральний комітет (УЦК). Саме вона зайнялася і порятунком, і відновленням доброго імені українського вояцтва.

Незадовго до початку Великої Вітчизняної Пилип Пилипчук помер і був похований у Холмі. За радянських часів про нього не згадували, а на могилі напис зробили латинськими буквами, де ім’я та прізвище розпочиналося з букви “Ф”. Згодом інтерес до великого земляка відновився.

Що ж тепер? Президент міста Холм Агата Фіш, з якою відбулася зустріч заступника Луцького міського голови Владислава Стемковського та радника Богдана Шиби Сергія Годлевського, висловила сподівання, що надалі співпраця між громадами Холма та Луцька покращиться. Втім, вона нагадала, що Холм та інше волинське місто – Ковель – уже давно є побратимами, відтак, відбуваються регулярні контакти і між представниками органів влади, і між громадськими організаціями.

То невже ідея існування міст-побратимів вичерпується лише виступами на урочистостях, концертами і фуршетами? А чому ж тоді в Ковельського міського голови Сергія Кошарука руки не доходять до того, аби забезпечити гідний порядок на древньому православному кладовищі поблизу давньої резиденції українського короля Данила Галицького?

Сергій Дмитрович наразі у відпустці. А перший заступник Ковельського міського голови Геннадій Сорока з приводу ганебного стану православного кладовища на Холмській гірці сказав таке:

- Нещодавно в Ковель приїжджала офіційна делегація з Польщі, яка цікавилася станом поховань їхніх співвітчизників. У нас є така організація як “Добробут”. Тож на центральному кладовищі було наведено порядок. Тому, думаю, ми нагадаємо містові-побратимові, що й на кладовищі на Холмській гірці треба діяти так само.

- Не розумію, що заважає Волинській обласній раді взяти під опіку усі православні кладовища на Холмщині? – дивується депутат облради від “Нашої України” Ігор Гузь. – Своїм прикладом в гміні Мірче ми вже показали, як треба працювати. Тепер нехай кожен район та кожне з чотирьох міст обласного підпорядкування візьмуть шефство над цілком реальними кладовищами. Бо коли ми могили славних предків не навчимося пошановувати, то ми й на волинських кладовищах ладу ніколи не наведемо.

- Це дуже добре, що ви відвідали Холм, – підкреслив депутат облради від Партії регіонів Петро Пронь. – Ми тепер володіємо ситуацією. Думаю, на рівні області можна багато чого вирішити. Та й те, що могила прем’єр-міністра УНР серед будяків – це кричуще неподобство. Тому я особисто готовий у будь-який спосіб долучитися до справи.

- Я переконаний в тому, що справою честі для кожного волинянина є впорядкування не лише інших поховань українців на Холмщині, а й, насамперед, тих, чий прах покоїться на Холмській гірці, – повідомив керуючий справами міськвиконкому, заступник Луцького міського голови Владислав Стемковський. – Так само я впевнений у тому, що міський голова Богдан Шиба, за дорученням якого я побував за Бугом, напрацює конкретні заходи для вирішення цієї проблеми раз і назавжди.

Сподіваємося, що подальший розвиток подій буде оптимістичним. Бо прем’єри колишніми не бувають. Як і президенти України, перший із яких Михайло Грушевський, до речі, родом із Холма. Але про це – інша розповідь…

Володимир Данилюк

Джерело: “Волинська газета”