Сережки та лунниці

Розмір зображення: 685:800 піксел

Як вважають, техніка зерні та філіграні (скані) у східних слов’ян розвинулась під впливом арабських та іранських виробів ще у VIII столітті. Є два типи філіграні – ажурна філігрань, коли прикрасу виробляли лише з скрученого дроту, та накладна, коли звитий з дроту візерунок накладався на срібну чи золоту основу і припаювався. Здебільшого прикраси з накладною філігранню оздоблювали також і зерню – малюнком, складеним з дрібних кульок металу, які також напаювали на платівку чи на звитий з дроту каркас. Зерню найчастіше прикрашали лунниці і трибусинні сережки київського типу. Накладання зерньового візерунку на таких предметах вимагало тривалої і надзвичайно копіткої роботи ювеліра. Іноді на один невеликий предмет напаювали ручним способом по кілька тисяч окремих кульок розміром з макове зерно. На деяких київських колтах кількість зернин досягає п’яти тисяч штук. Зразками ювелірного мистецтва зерні і філіграні можуть служити золоті й срібні сережки та лунниці з хар’ївського скарбу, знайденого в 1949 році біля села Хар’ївки Путивльського району Сумської області. Сережки цього скарбу являють собою великі порожнисті кульки, обхоплені тонким сканним кільцем, від якого звисають зерна у вигляді грон винограду. Лунниці мають форму півмісяця з порожнистими, оздобленими сканню намистинами на ріжках, від яких відходить півкругла дужка. Гладеньке поле півмісяця заповнено дрібною зерню, що утворює візерунки у вигляді трикутників і ромбика, край обрамлено тонким сканним дротом [Д. Т. Березовець. Хар’ївський скарб. – «Археологія», т. VI, К., 1952, стор. 109 – 119]. (с. 362)

Сережки та лунниці з зерню з Хар’ївського скарбу на Сумщині. VIII ст. Інститут археології АН УРСР.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 1, с. 359.