1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

С. Таранушенко

Введенська церква, збудована в 1777 р.

[Гумилевский Ф. Историко-статистическое описание Харьковской епархии, т. IV, стор. 237]

За планом споруда належить до поширеного у XVIII ст. на Лівобережжі типу тризрубних будівель, що складалися з восьмигранника та двох шестигранників).

[З обміряних нами сюди належать триверхі: у Зінькові (Покрова), Малих Будках, Лебедині (Юра), Левківці, Коровинцях, Солоницівці, Сосниці (на В’юнищах), Печенюгах та одноверхі: у Великому Усті, Будках, Кролевці (Покрова), Лозовому. З обстежених нами, але обміри яких втрачено чи, у яких обміряно схематично лише план, сюди треба віднести: триверхі – в Левченках. Шилівці, Пустовійтівці, Грем’ячі, Коропі (Воздвиженська), Новому Ропську (Борисоглібська). Старій Жадовій. З тих, які відомі нам лише по фото, треба додати: триверхі – у Воронькові, Бабайковому, Петриківці, Вереміївці і одноверху у Деріївпі]

Восьмигранник має ширину, більшу за довжину; вівтар – шестигранник, вписаний в квадрат; у шестигранного бабинця довжина помітно перевищує ширину. В цілому план будівлі вписується в прямокутник з відношенням сторін 2:1. Внутрішня довжина будівлі 19, ширина центральної дільниці – 9 м, внутрішня висота центра – близько 13,5, а вівтаря 9 м. Проте зовні виглядаб вона помірно стрункою.

В інтер’єрі об’єм бабинця майстер значною мірою відокремлює від центра. Широкі заплечики центрального зрубу залишають вузький і невисокий прохід (2,5 м ширини і висоти), оформлений у вигляді арки. Помірно стрункий зруб стін бабинця завершує восьмигранний наметовий залом, перекритий в зеніті маленьким плафоном. Освітлено бабинець двома вікнами, прорізаними на середині висоти південної та північної граней зрубу.

Зруб стін вівтаря стрункіший за зруб бабинця, бо при однаковій їх висоті вівтар у плані коротший. Наметовий залом вівтаря на 1 м нижчий від залому бабинця, і перекрито його плафоном вдвоє більшого діаметра. Освітлення таке ж, як і у бабинці.

Висота зрубів стін усіх трьох дільниць однакова, тому просторіше приміщення центральної дільниці в зрубі стін пропорційно здається дещо нижчим вівтаря чи бабинця. Але завдяки гранчастості плану кожна окрема грань усіх зрубів, отже і центрального, набуває видовженої по вертикалі форми і тим посилює стрункість зрубу. Коротким і дуже стрімким (70°) заломом об’єм центрального зрубу переходить у відносно високий (його висота дорівнює половині висоти зрубу стін) восьмерик, витягнутий, на відміну від плану зрубу стін, по осі схід – захід.

При переході восьмерика у другий залом над вузькими гранями врубано бруси, довші за ширину цих граней; вони починають собою залом і виконують роль ригелів, під ними утворилися своєрідні глузи пазухи.

Грані другого залому заломлено похило (40°), в зеніті залом перекриває плафон, менший за вівтарний і більший, ніж у бабинці. Центральна дільниця освітлена щедріше, ніж вівтар чи бабинець: тут в південній та північній гранях зрубу стін прорубано по два вікна та ще у восьмерику прорізано по сторонах світу четверо круглих вікон.

Зовні будівля вирішена скромно, в простих лаконічних формах і гармонійних пропорціях. Церква має три верхи.

Зруби стін східної і західної дільниць перекриті стрімкими восьмигранними стіжковими дахами і завершуються глухими ліхтарями з главками. Центральна дільниця має верх більш розвиненої форми, що складається з залому, восьмерика, другого залому і глухого ліхтаря з главкою. Верхній залом центрального верху має теж дах стіжкової форми. Верх центральної дільниці помітно переважає висотою верхи вівтаря і бабинця.

Грані дахів усіх заломів – плоскі, прямолінійні в контурах, вони, можливо, зберегли вигляд первісних дерев’яних дахів.

Зруби стін і восьмерика ошальовано сторч. Усі грані стін на середині їх висоти оперізує поясок. На ньому лежать підлокітники вікон. Центри круглих вікон восьмерика, що розміщені у південній та північній гранях, лежать на висоті, що дорівнює половині довжини будови.

Вихідний розмір для побудови плану – ширина центра. План центральної дільниці – восьмигранник, вписаний в прямокутник, у якого довжина – апофема рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює ширині дільниці. Половина діагоналі цього прямокутника дає довжину плану бабинця. Половина діагоналі квадрата з стороною, що дорівнює довжині центральної дільниці, дає довжину й ширину вівтаря та ширину бабинця.

Висота зрубів стін усіх дільниць однакова, вона дорівнює півсумі довжини плану центра й вівтаря. Висота залому разом зі зрубом стін – повній довжині плану центра.

У восьмерика довжина дорівнює висоті зрубу стін, ширина – вліофе-мі рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює довжині восьмерика. Отже, пропорційне відношення довжини до ширини у восьмерика таке ж, як і у плана дільниці. Висота восьмерика становить ‘/2 висоти зрубу стін, а разом з висотою першого залому дорівнює довжині південної грані плану дільниці.

Внутрішня висота центральної дільниці дорівнює повній довжині плану центра і вівтаря, разом взятих, плюс товщина одного бруса, тобто значно менша від довжини будівлі.

Внутрішня висота вівтаря дорівнює ширині плану центра.

Внутрішня висота бабинця дорівнює довжині плану бабинця плюс 1/2 довжини плану центра. Внутрішня висота вівтаря – катет прямокутного трикутника, внутрішня висота бабинця – другий катет і внутрішня висота центральної дільниці – гіпотенуза того ж трикутника.

Зруби стін вівтаря і бабинця починають переходити в восьмигранник на висоті, що дорівнює довжині плану бабинця.

Вікна в зрубах стін закладено на висоті 1/2 повної довжини плану бабинця. Центр круглого вікна в восьмерику лежить від підлоги на висоті, що становить 1/2 довжини будівлі.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 252 – 255]