2018 р. Звід пам’яток України
Церква Різдва Богородиці (мур.) 1785-1869 рр., розташована на високому пагорбі околиці села.
Воротнівський Різдво-Богородичний храм є пам’яткою архітектури національного значення і включений до нового Державного реєстру пам’яток України, укладеного в 1999 р. Храм ошатний, доглянутий, кольорами стін зливається з барвами неба та являються головною святинею села.
Воротнівська Різдво-Богородична церква побудована турботами місцевої поміщиці Магдалини Кучинської на місці попередньої дерев’яної церкви. Серед місцевих жителів зберігся переказ про те, чому Магдалина Кучинська подарувала його селянам. Страшна негода застала її у дорозі, насувалася буря.
Карета, якою їхала пані, зупинилася саме на пагорбі. Магдалина палко молилася і раптом помітила, що внизу вирувала буря, стогнали од вітру дерева, а тут, на пагорбі, було тихо й спокійно. От і вирішила вона на благодатному місці закласти храм.
Церква кам’яна, трьохярусна з 6 купулами (самий більший шестигранний, інші – чотирьохгранні), будувалась за латинським зразком як уніатська, греко-католицька, і лише за третім поділом Польщі 1795 р. стала православною.
Споруда є цікавим пам’ятником архітектури раннього класицизму на Волині: цегляна, оштукатурена, однонавна, хрестова у плані, торцеві фасади трансепту й апсиди прорізані великими напівциркульними класицистичними вікнами. Товщина стін 1м. 20 см. Підлога кам’яна.
У 1869 р. церква була капітально відремонтована зі зміною екстер’єру: зведені дерев’яні главки у псевдоросійському стилі каркасної конструкції.
Перекрита хрестовими і напівциркульними з розпалубками склепінням. В цьому ж 1869 р. церква була оточена цегляним муром з брамою.
В церкві Різдва Пресвятої Богородиці знаходиться одноярусний високомистецької роботи іконостас, особливо тонкої роботи майстрів художньої окраси деревини – царські ворота. В нім майстер переплів виноградну лозу з гронами.
Переступивши поріг храму, не можна не помітити ікону Божої Матері Ченстоховської у срібновизолоченій ризі мистецького карбування. Образ Богородиці є найдавнішою святинею храму і за переказами, які зберегли старожили, походять з давнини і належав до 1863 року римо-католицькому костелу. Також у храмі зберігається цікава пам’ятка, яка розповідає про історію села Воротнева і його мешканців. Це – запрестольний образ Спаса початку XX ст. Дарчий напис засвідчує, що образ подарований Воротнівській церкві групою односельчан-солдатів «В память войны России с Японией 1904–1905 й возврата с поля брани, матросы Цусимской битвы Карп Давидюк, Макар Шебенюк, Андрей Посполитим, Косьма Бидюк, Петр Кальчук, Герасим Власкж, Николай Хомич, Вакула й Охрим Северенюки, Матвей Борисюк, Иосиф Галан…» В церкві під час богослужінь використовуються богослужбові книги видань УКП КП, але є і Євангеліє, особливе з дарчим написом тодішнього єпископа, пізнійшого митрополита – Адміністратора УАПЦ другого відродження 1941−1944 рр. владики Полікарпа.
Звертає на себе увагу рукописний Збірник піснеспівів з нотами, написаний колишнім настоятелем церкви отцем Василем Демчинським. Писав його отець настоятель майже 20 років (1957−1976 рр.) на українській мові, мистецько оформленій.
Новітня історія церкви й села пов’язана з цікавою подією початку 60-х років ХХ ст. Церква у Воротневі стала знімальним майданчиком, а її жителі акторами для фільму кіностудії «Мосфільм» «Сліпий музикант», за повістю Володимира Короленка, написаною у 1886–1898 роках за реальними подіями.
Звичайно, Воротнівська церква не випадково обрана місцем зйомок фільму. За переказами, одного разу В. Г. Короленко проїжджав повз храм і не міг не помітити його. Письменник зайшов до церкви і був вражений її красою. Про це він написав в щоденнику, який вів протягом усього життя.
У 1992 р. на території церкви встановлено пам’ятний хрест на честь 1000-ліття Волинської єпархії.
Дзвіниця церкви Різдва Богородиці (мур.) 1869 р., розташована на південь від церкви.
Дзвіниця церкви Різдва Богородиці цегляна, триярусна, завершена куполом, декорованим. Являє широко поширений в російській архітектурі тип дзвіниці кінця XIX ст. У 1869 р. територія оточена цегляною огорожею з воротами.
На дзвіниці четверо дзвонів. Всі вони відлиті 1927 р. в ливарні братів Фельчинських з бронзи. Найбільший прикрашений на шийці барельєфним рослинним орнаментом, барельєфною іконою Божої Матері та написом: «Цей дзвін офіроно Євставія Боднарчука. 1927 р.» Два менші, подібні до попереднього, але без написів, лише на шийках декоративні рослинні барельєфні орнаменти. Четвертий, найменший дзвін, без декорацій, але по формі лиття подібний до попередніх.
Джерела та література:
Замітки і спростування // Літопис Волині. – Вінніпег, 1964. – C. 125−126;
Клим’юк О. Церква Різдва Богородиці / О. Клим’юк // Слава праці. – 1991. – 19 берез;
Литвинова О. Церква у Воротневі – вдячність за спасіння / О. Литвинова // Гроно. – 2010. – 9 берез. – С. 8−9;
Лівіцька О. Древня плащаниця зберегла імперське слово / О. Лівіцька // Слава праці. – 2005. – 8 лют;
Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: (Ил. справ.-каталог). В 4-х т. – К. : Будівельник, 1983 – Т. 2;
Рожко В. Новітні мученики святого українського православ’я на історичній Волині ХХ ст. – Луцьк, 2010. – с.341;
Римарчук П. Церква – джерело любові / П. Римарчук // Слава праці. – 2012. – 25 груд. – С. 5;
Левковець Ю. Храм Різдва Пресвятої Богородиці у с. Воротнів та його духовні скарби / Ю. Левковець // Пересопницьке Євангеліє в історії Української православної церкви і українського народу. – Луцьк, 2011. – С. 182 – 185;
Устимчук Р. Сільради – різні, храми – рідні / Р. Устимчук // Волин. газ. – 2015. – 23 лип. – С. 10;
Хмелярська Л. Різдво-Богородична церква у Воротневі – пам’ятка архітектури національного значення / Л. Хмелярська // Минуле і сучасне Волині та Полісся. – Луцьк : Волинське обл.. т-во краєзнавців, 2007. – Вип. 22. – С. 132−133;
Цинкаловський О. Воротнів / О. Цинкаловський / Стара Волинь і Волинське Полісся: (Краєзн. словник – від найдавніш. часів до 1914 р.). – Вінніпег, 1984. – Т. 1. – С. 261;
Штинько В. С. Знімали у селі кіно: Різдво-Богородична церква в с. Воротнів Луцького району / В. С. Штинько // Волинь: храми і люди: крає знав. нарис. – Луцьк : Терен, 2010. – С. 231−238.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 296 – 301.
Волинська область, Луцький район, с. Коршів Хрестовоздвиженська церква (мур.) 1777 р.
Хрестовоздвиженська церква села Коршів входить до пам’яток архітектури національного значення. Вона була збудована при допомозі поміщика Людвіка Подгороденського.
В кінці XIX – початку XX ст. поміщиком Григорієм Беляєвим до головного північного фасаду була прибудована цегляна триярусна дзвіниця.
Центр чотирьохскатного даху, що покриває неф, увінчаний дерев’яною декоративною главою. Храм цегельний, оштукатурений, прямокутний в плані, з напівкруглою зниженою апсидою (поширений в XVI–XVIII ст. на Правобережній Україні тип храму). Перекриття нефа плоске, в апсиді – хрестове і зімкнуте склепіння. На стінах і склепіннях є залишки темперного розпису XVIII ст.
Композиція та декор дзвіниці відповідають поширеному в цей час псевдо-руському стилі. Територія оточена кам’яною стіною з арковими воротами.
Джерела та література:
Василенко Н. Сторінками минулого рідного села / Н. Василенко // Слава праці. – 2014. – 4 берез. – С. 3;
Крещук С. Тайна церковної ікони / С. Крещук // Волинь. – 1995. – 10 серп;
Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: (Ил. справ.-каталог). В 4-х т. – К. : Будівельник, 1983 – Т. 2;
Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: (Краєзн. словник – від найдавніш. часів до 1914 р.) // О. Цинкаловський. – Вінніпег, 1984. – Т. 1. – С. 261.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 301 – 302.