Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

С. Таранушенко

Церква Миколи, збудована в 1753 р.

[Таранушенко С. Пам’ятки мистецтва старої Слобожанщини. Харків, 1922, табл. XII; 6, т. 11, стор. 111]

За планом церква Миколи належить до поширеного типу будов, що складаються з трьох прямокутників [з обміряних автором сюди треба віднести триверхі церкви в Калинівці, Смоляниновій, Ізбицькому, одноверху в Чернещині, а з необміряних – триверхі в Білопіллі (Михайла), Гринцевому, Старих Кодаках, Чуровичах, одноверхі в Москалівці, Новгород-Сіверському (Варвари), Лискогонах, Моровську, Водяному, Безгиновому, Карпилівпі, Запосіллі. Часто план з трьох прямокутників мали і муровані церкви, що відтворювали форми дерев’яних].

Церкву Миколи в 70-х рр. XIX ст. підважили і підвели під неї цегляний підмурок. В 1911-1913 рр. з півдня, півночі і заходу прибудовано притвори і сполучено з дзвіницею бабинець.

Побудовано церкву з дубових брусів. Всередині на стінах вівтаря, бабинця і центральної дільниці помітно зрізані циналі.

Характерна риса плану церкви в тому, що довжина усіх трьох прямокутників (а не лише центрального, як то найчастіше бувало) – апофема рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює ширині прямокутника. Друга характерна прикмета церкви в тому, що прямокутні зруби стін бабинця і вівтаря на половині висоти зрубів стін стають шестигранними. Ця риса зустрічається ще в церквах Ізбицького, Мени, в церкві Покрови в Седневі трансформовано прямокутний зруб не вівтаря та бабинця, а центральної дільниці, тому він на середині висоти переходить не в шести-, а у восьмигранник.

Зруби стін усіх дільниць церкви Миколи одної висоти. Ознайомимось з інтер’єром церкви. Зруби стін центра і вівтаря пов’язані в кут без остатку, але просвіт між ними – низенький, він сягає лише половини висоти зрубу стін. В південно-східному і північно-східному кутах вівтар на половині висоти зрубу стін за допомогою врубаних в суміжні грані зрубу клинів переходить у шестигранник. В брусах, якими починаються південно-східна та північно-східна грані, вибрано по дві полички та чвертьвалка, крім того, їх оздоблено соковито різьбленими зубчиками та підківками. Західні верхні кути зрубу стін вівтаря за допомогою врубаних похилих клинів переводять шестигранник зрубу стін у восьмигранний залом. На границі переходу зрубу стін у залом перед вузькими гранями врубано ригелі, оздоблені знизу фестонами, а з лицевої сторони – зубчиками. Ригелі закладено на відстані 30 см від стіни і пришито до зрубу пиналями. Зруб стін вівтаря помірно стрункий.

Заломи усіх трьох верхів заломлено під кутом 60° незалежно від того, яку форму надано їх граням. Грані першого залому вівтаря прогнулися до середини будови, утворивши легку опуклість. Ця опуклість пожвавлює процес розгортання вверх внутрішнього об’єму вівтаря. Короткий залом переходить у просторий, яскраво освітлений і невисокий на вигляд восьмерик. Вкриті соковитим різьбленням ригелі, врубані проти вузьких граней, відмежовують восьмерик від другого залому, що завершує вівтар. Другий залом в зеніті перекрито маленьким плафоном.

Форма другого залому складна і далека від геометричної правильності зрізаної піраміди. Усі вузькі грані на середині висоти залому стають ширшими, а широкі, навпаки, звужуються. Завдяки цьому у нижній частині залому широкі грані набувають легкої опуклості всередину будови, а вузькі вигинаються назовні. Вище широкі грані прогинаються всередину, а вузькі – назовні. Верхня частина залому утворює опуклу назовні гранчасту баньку. Такий взаємний обмін широких і вузьких граней оживляє і ускладнює ритмічну гру складових елементів верху. Лінія стику граней не витягнута під шнур, а в’ється змійкою.

Кривизна граней заломів центрального верху, заломів вівтаря та бабинця в натурі має зовсім не такий вигляд, як на креслениках. Ця кривизна профілю граней в натурі сприймається в ракурсі, до того ж заломи освітлено рефлекторним, а не прямим освітленням; це скрадує, зм’якшує різкість кривизни.

Бабинець подібний до вівтаря, тільки західну грань його в 1911-1913 рр. вирізано знизу на 2/3 висоти; у верхній частині її збереглися рештки західного вікна. За розміром і формою воно було таким самим, як і східне вікно вівтаря. Перший залом бабинця виглядає повторенням першого залому вівтаря. Восьмерик бабинця має такий самий розмір в плані, як і восьмерик вівтаря, а висота його на один вінець менша, ніж у вівтарі. Другий залом бабинця на 0,5 м нижчий за верхній залом вівтаря. Форма другого залому бабинця, характерні його прикмети такі, як і у другого залому вівтаря. Отже, різниця у висоті верхів вівтаря і бабинця не є результатом пізніших переробок: вона викликана потребою урівноважити маси верхів залежно від рельєфу місцевості. Церква стоїть на пагорбку. Підхід до неї з південного (чи північного) заходу. Щоб верх вівтаря не западав, майстер і склав його вищим, ніж бабинця.

Зруб стін центральної дільниці здається пропорційно присадкуватіший за зруби вівтаря чи бабинця тому, що при одній висоті зрубів стін центр на 1/3 довший за них і ширший. В бік бабинця зруб центра відкривається високим, але вузьким просвітом; на границі з бабинцем зруб центра має широкі заплечики. Ширина просвіту трохи більша половини ширини бабинця, а висота його лише на 0,5 м не досягає залому. Структура верху центральної дільниці не відрізняється від композиції верху вівтаря чи бабинця, але розміри частин верху більші і чіткіші, хоч висота восьмериків однакова у всіх трьох дільницях (як і висота зрубів стін). Короткий, але енергійно зведений перший залом центра переходить у широкий і довгий восьмерик. Ширина і довжина восьмерика повторюють ширину і довжину плану бабинця, висота дорівнює лише половині довжини. Висота другого залому центральної дільниці дорівнює половині висоти цілого верху. Нижня половина другого залому центра виявляє тенденцію створити форму, наближену до бані, тоді як верхня має форму стрункої восьмигранної піраміди. В цілому об’єм верху витримано в спокійних пропорціях і його форма не підкреслює енергійне розгортання об’єму. Навіть другий залом в натурі сприймається зовсім не таким струнким, яким ми бачимо його на креслениках перерізів.

Ригелі у всіх трьох дільницях розміщено на границі зрубів стін і перших заломів та між верхами восьмериків і другими заломами. Всі вони вкриті майстерним різьбленням. Ригелі виконують роль цезур, що позначають етапи, на які ритмічно розподілено об’єм.

Зовнішній вигляд цієї невеликої церкви (довжина будови 16 м, внутрішня висота центральної дільниці 13 м) витриманий у спокійних пропорціях. Компактну масу, що складається з трьох помірної стрункості зрубів, завершує три близько один до одного посаджених верхи. Зовнішні кути корпусу зрубів стін, якщо розглядати пам’ятку з півдня чи півночі або зі сходу чи заходу, мають на середині висоти чітко позначені уступи. Над короткими, але стрімкими заломами з плоскими гранями підносяться важкуваті за формою восьмерики, їх маси дуже помірно зменшують об’єми зрубів стін. Бокові восьмерики в плані ненабагато поступаються перед центральним, а висота усіх трьох однакова. Зовні восьмерики здаються значно вищими, ніж зсередини. Карниз центрального восьмерика зовсім незначно підноситься над карнизами бокових восьмериків. Завершують кожну дільницю будови дуже близькі одна до одної за профілем опуклуваті дахи. Отже, зовні, як маса, так і висота центральної дільниці мінімально перевершують бічні.

Вихідний розмір у побудові плану церкви – ширина центральної дільниці. План центральної дільниці – прямокутник; його довжина – апофема рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює ширині прямокутника. Вівтар і бабинець в плані – прямокутники одного розміру. Ширина їх становить половину діагоналі центрального чотирикутника, а їх довжина – апофема рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює ширині дільниці.

Розміри зрубів стін, заломів і восьмериків визначаються розмірами плану. Висота усіх зрубів стін однакова, вона дорівнює півсумі довжини плану центра і бабинця, або апофемі рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює довжині плану центра. Зруб центральної дільниці починає переходити у восьмигранник на висоті, що дорівнює довжині плану бабинця.

Висота першого залому центральної дільниці дорівнює 1/4 висоти зрубу стін. Висота зрубу стін і першого залому центральної дільниці дорівнює довжині плану дільниці. Висота восьмерика дорівнює половині його довжини, а висота восьмерика і першого залому разом – половині ширини плану центра. Висота восьмерика, першого залому і зрубу стін дорівнює подвоєній довжині плану бабинця. Висота другого залому центрального верху – апофема рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює довжині восьмерика (вгорі). Висота верху центральної дільниці наближається до ширини плану центра, а внутрішня висота дільниці наближається до подвоєної довжини плану центра.

У бабинця чотиригранна призма зрубу стін переходить у шестигранну на половині висоти зрубу. Висота першого залому бабинця дорівнює 1/4 довжини зрубу стін бабинця (вгорі), а висота залому і зрубу стін разом – довжині плану центра. У восьмерика бабинця довжина і ширина дорівнюють половині діагоналі плану бабинця. Висота восьмерика на один вінець менша за висоту восьмерика центрального верху. Висота восьмерика і першого залому бабинця дорівнює половині повної довжини зрубу стін центра (вгорі). Висота другого залому дорівнює висоті восьмерика дільниці, а висота другого залому і восьмерика разом – половині діагоналі західної половини плану центра. Висота верху бабинця дорівнює ширині плану дільниці. Внутрішня висота бабинця дорівнює подвоєній повній ширині плану дільниці.

У вівтарі чотиригранник зрубу стін переходить у шестигранник на тій самій висоті, що і у бабинці. Перший залом вівтаря нижчий, ніж у бабинця. Висота першого залому вівтаря на один вінець нижча за висоту першого залому бабинця. Висота першого залому і зрубу стін івівтаря разом дорівнює довжині плану центральної дільниці. У восьмерика вівтаря довжина дорівнює половині ширини зрубу стін дільниці (вгорі). Висота восьмерика дорівнює висоті восьмерика центрального верху, висота восьмерика і першого залому разом – половині довжини плану центра, висота восьмерика, першого залому і зрубу стін разом – відстані між серединою східної грані плану вівтаря і серединою південної грані плану центра. Висота верху вівтаря дорівнює висоті зрубу стін, або півсумі довжини плану вівтаря і центра. Внутрішня висота вівтаря дорівнює довжині плану вівтаря і центра, взятих разом.

Вікна в зрубах стін закладено: у вівтарі – на висоті, що дорівнює половині висоти зрубу; в бабинці – на один вінець вище. Вікна в восьмерику бабинця над верхнім вінцем зрубу стін закладено на висоті, що дорівнює 1/3 повної довжини зрубу стін дільниці (вгорі). Вікна в восьмерику центрального верху закладено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті, що дорівнює 1/3 висоти зрубу стін. Низ цих вікон лежить на висоті, що становить ширину плану центра, а центр їх – на висоті, що дорівнює половині довжини будови. Центр вікна в восьмерику вівтаря і бабинця лежить на висоті, що дорівнює ширині плану центра.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 142 – 146]