Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

2010 р. Коли вінець справи початок

Дата: 17.06.2010

Перша писемна згадка про місто Теребовля, що на Тернопільщині, зберігається в Іпатіївському літописі й датується 1097 роком. Тоді Теребовля була княжим градом і правив тут Василько Теребовлянський. Днями фахівці дочірнього підприємства “Подільська археологія” Державного науково-дослідного центру “Охоронна археологічна служба України” Інституту археології НАНУ завершили тут розкопки, які внесли корективи в історичний літопис міста.

Розкопки тривали на городі теребовлянця Василя Трендовацького. Він захотів приватизувати цю земельну ділянку. Згідно з чинним законодавством для цього треба провести, зокрема, й археологічну експертизу. Тож звернувся до “Подільської археології”. З цього все й почалося.

– Знахідки в Теребовлі унікальні – це матеріали V-VІІІ століть, – розповідає директор “Подільської археології”, кандидат історичних наук Богдан Строцень. – Вони демонструють повернення ранніх слов’ян на території, з яких у ІІІ столітті їх витіснили готи. Одразу скажу, що таких пам’яток, поселень, як у Теребовлі, в Україні відомо до десятка. На Тернопіллі тепер є вже два – Зелений Гай у Заліщицькому районі, яке відкрили наприкінці шістдесятих років минулого століття, та Теребовля.

Серед знахідок, які археологи знайшли у цьому місті, найбільше запитань у науковців викликає один з горщиків. Ніби й форма його, і технологія виготовлення, і колір відповідають своєму історичному періоду, проте вінець посудини зовсім інший. Чому, звідки ці впливи?

Кухлик, ножик часів черняхівської культури, прясельце, залізні ножі, кам’яний брусок із заглибинами для загострення голок, кістки тварин, багато керамічного череп’я – все це археологи знайшли на місці розкопок. Цікаво, що поряд з черняхівською керамікою, виготовленою на гончарному крузі, була й ліпна, яку залишили давні германці (вельбарська культура). Черепки лежали на долівці жител. Таких помешкань тернопільські археологи зафіксували чотири. Три з них стояли одне від одного на відстані півтора-два метри.

– Це свідчить про те, що вони не функціонували одночасно, радше в різні часи”, – вважає Богдан Строцень. – Будівлі – підквадратної форми, різної площі – від дев’яти і до майже двадцяти квадратних метрів. Одне із жител – видовжене. Ями у землі засвідчують, що у них вбивали колоди, а потім обшивали товстими брусами. Так робили стіни. Дах, звісно, був дерев’яний, накритий соломою чи очеретом. Збереглися залишки пічки-кам’янки. Дим від неї йшов на хату, бо берегли тепло.

Богдан Строцень твердить, що це було досить економічне помешкання. У цьому пересвідчилися свого часу й чеські археологи, які провели експеримент, відтворивши таке житло й проживши в ньому певний час. З’ясувалося, що навіть у найсильніші морози температура тут не опускалася нижче 13 градусів.

Щоправда, такі житла були тіснуваті й низькі, тож теплої пори давні слов’яни розкладали багаття для приготування їжі надворі. Сліди цих вогнищ та кістки різноманітних тварин археологи також зафіксували. Варто зазначити, що дослідникам старовини у Теребовлі пощастило, крім житлових приміщень, натрапити й на господарське. Мабуть, це була реміснича майстерня з обробки заліза або кузня. Принаймні на таку думку наштовхують залишки шлаку, які зберегли тут століття до нинішнього дня.

Старовинні речі поповнять фонди державних музейних установ, здебільшого Національного заповідника “Замки Тернопілля”.

Микола Шот

Джерело: «Урядовий кур’єр»