2009 р. Нечуєва молитва

Людмила Нікітенко

Дата: 30.04.2009

Послання з XVIII століття відкопали в селищі Стеблів Корсунь-Шевченківського району під час відбудови Свято-Вознесенської церкви. Вона постане на горі Спаса, де ще в XVIII столітті був храм, у якому служили священиками спочатку батько Нечуя-Левицького – Семен Степанович, а пізніше – його дядько Амросій.

«Капсулу, склепану із товстої покрівельної жерсті довжиною 27 сантиметрів і діаметром майже 5 сантиметрів, першим помітив у котловані будівельник Василь Король. Коли настоятель храму отець Миколай відкривав капсулу (а вона була закрита ковпачком і добре засмолена), ми так розхвилювалися, що аж дихати перестали», – розповів «УМ» Сергій Хаврусь, завідувач Стеблівського літературно-меморіального музею письменника Івана Нечуя-Левицького.

У капсулі, котру, ймовірно, було закладено при зведенні у Стеблові старої дубової церкви Святого Перетворення, орієнтовно ще у 1849 році містився удвоє згорнутий лист із посланням до нащадків, написаний на трьох листочках. І папір, і сам текст добре збереглися, тож його вдалося прочитати.

У листі, якого, безперечно, складав і батько Нечуя-Левицького – парафіяльний священик Семен Степанович Левицький, є молитва «Святій Тройці слава». А далі повідомляється, що «в містечку Стеблів Канівського повіту Київської губернії за повелінням Миколи Павловича, самодержця і государя, з благословення Філарета, митрополита Київського і Галицького, з дозволу власника вотчини Зенона Головінського» будується храм.

Є в капсулі і молитва на честь Ісуса Христа. Серед тих, хто підписав послання, є прізвища батька письменника – Семена Левицького, управляючого поміщика, священика села Кошмак, та церковного старости Андрія Кайдаша. Датована записка 10 вересня, а точний рік не відомий – збереглися тільки дві цифри – 18..

«Церква, закладена батьком Нечуя-Левицького, в нашому селі згоріла ще у 1923 році на свято Усікновення. За переказами, пожежу спричинила непогашена свічка. Але є ще одна версія: можливо, то був підпал. Жителька Стеблева Єлизавета Сліпченко, котра була свідком пожежі, згадувала, як церква страшно горіла. Тоді один сільський дядько на прізвисько Маліновчик злостивив: «Бач, святе, а як горить!».

На що жінка крикнула йому, мовляв, дивись, на твою хату впало. І точно, частка даху залетіла на хату чоловіка», – розповів завідувач музею Нечуя-Левицького.