2018 р. Звід пам’яток України

Успенська церква (дер.) 1784 р., розташована неподалік від лісу.

Храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці був побудований на місці старої дерев᾽яної церкви XIV−XVI ст. за польської родини графів Чацьких, яким тоді належало село та зберігається до нашого часу.

Святиню не зачепили кулі війни, її жодного разу не закривали, стоїть наче царівна, ховаючи золотаві хрести в зеленому верховітті.

Задум збудувати церкву тогочасні мешканці виношували не один рік. Але сільце, у якому вони жили, оточували болота і пущі. Тому, де має постати дім Божий, люди вирішити не могли. Допомогла Сама Богородиця.

Існує легенда, що двоє хлопчаків, випасаючи поблизу лісу худобу, натрапили на пень, поруч із яким стояла ікона. Великого значення не надали.

Думали: забув хтось із молодиків, і забрали образ. А через декілька днів усе повторилося. Вирішили, що це певний знак. Повідомили старшим людям – і громада взялася зводити храм.

Церква дерев᾽яна, на кам’яному фундаменті, тризрубна, з триярусною (четверики) дзвіницею на західному фасаді. Всі зруби прямокутні, рівновисокі, розчленовані індивідуальним покриттям. Нава більш широка, має плоске перекриття. Четверики дзвіниці рубані, вкриті восьмигранним шатром. Високий двохскатний дах середнього об’єму по коньку увінчано главкою. Церква обшальована вертикально з нащільниками. Перехід від бабинця до центральної частини споруди зроблений у вигляді багатогранного отвору.

Успенська церква в селі Старий Порицьк є па’тником архітектури, включена до Державного реєстру національного культурного надбання (пам᾽ятки містобудування і архітектури України). Охоронний номер 1020.

У другій половині XIX ст. було змінено вигляд пам’ятника прибудовою до західного фасаду високої дзвіниці. У 1938 р. під споруду було підведено кам᾽яний фундамент.

В храмі проходять практику всі священики деканату. Храм має унікальний іконостас, який поєднує Старий і Новий Заповіти. Про це свідчить верхній ярус іконостасу, який трапляється доволі рідко.

Незважаючи на старовинність, у церкви ніколи не було великого матеріального багатства. Деякі речі свого часу передали в музей, а дзвони які колись закопали, так і віднайти не можуть.

Джерела та література:

Волинь туристична: путівник. – К. : Світ успіху, 2008. – 368 с.;

Гнатюк А. Наче з легенди / А. Гнатюк // Волин. єпархіальні відом. – 2007. – № 8–9. – С. 5;

Духовність: третє століття Успенського храму // Волинь. – 2004. – 30 жовт;

Державний реєстр національного культурного надбання: (пам’ятники містобудування і архітектури України) // Пам’ятки України: історія і культура. – 1999. – № 2–3. – С. 49;

Ковальчук Є. 225 років від часу спорудження Успенської церкви у с. Старий Порицьк, тепер Іваничівського району (1784) // Є. Ковальчук // Календар знаменних і пам’ятних дат Волині – 2009. – Луцьк, 2009. – С. 154–155;

Моє село – маленька частка України // Колос. – 2010. – 26 січ;

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: (Ил. справ. – каталог). В 4-х т. – К. : Будівельник, 1985 – Т. 2.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 179 – 180.