Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

Сокиринський палацово-парковий комплекс

З 1719 р. Сокиринцями володіла родина Галаганів. У 1823 р. власником сокиринської садиби став Павло Григорович Галаган. У 30-х pp. XIX ст. ним було створено чудовий парковий комплекс, основа архітектурно-планувальної композиції якого в подальшому не змінювалась.

Для будівництва парку було відведено площу близько 600 га. Таку територію неможливо було впорядкувати. Тому південно-східний заозерний лісовий масив перетворили на лісопарк з широкими звивистими дорогами, затіненими віковою деревно-чагарниковою рослинністю, що надає пейзажу особливої виразності.

Північно-західна сторона (головну частину якої мають змогу оглядати екскурсанти), площею близько 80 га, вирішена з дотриманням усіх вимог паркового мистецтва. Планувальна й об’ємна композиція деревно-чагарникової рослинності у цій частині парку безпосередньо пов’язана з місцем розташування та об’ємами палацу.

До 1830 р. за проектами П.А. Дубровського й під його керівництвом було збудовано палац та увесь комплекс об’єктів, одночасно використаних також для оформлення входу до парку, ротонда, що міститься на насипній терасі біля ставка, готичний міст, альтанка й оранжерея. Ці об’єкти збереглися до нашого часу.

Упорядкування парку здійснювалося одночасно зі спорудженням архітектурних об’єктів. Головним садівником після І.Є Бістерфельда до 1831 р. був Редель. З 1834 р. опоряджувальними роботами в парку керував садівник К. Христиані.

Вхід до парку оформлено двома важкими за своїми об’ємами пілонами. Нескладний силует пілонів, великі площини стін і чіткі їх членування контрастують з мережаними решітками воріт, хвірток і огорожі. У просвіті між пілонами виразно відкривається глибока перспектива головної алеї з палацом у центрі.

Білосніжний палац, що знаходиться у центрі парку, здається особливо красивим у глибині цієї перспективи. Компактність об’ємів палацу, мальовничий силует, чіткий іонічного ордера портик зі стрункими колонами та великий напівсферичний купол надають йому особливої виразності. У його загальному архітектурному рішенні чітко виявлено функціональні особливості. Увесь комплекс складається з трьох основних корпусів – центрального та двох бокових. Центральний виділяється своїм масивнішим об’ємом, завершеним куполом і прикрашеним восьмиколонним портиком, акцентуючи вхід до палацу. Значно менші бокові корпуси, призначені для служб, вирішено скромніше. Вони мають з бокових фасадів самостійні виходи, прикрашені чотириколонними портиками. У палаці налічувалось 60 кімнат.

Палац, передпалацова площа, головна алея й оточуюча 1088 рослинність приведені в гармонійне ціле. Цей комплекс повністю ізольовано від навколишніх територій, у ньому чітко виражена осьова композиція, що акцентована центральною частиною палацу.

Нині у парку налічується 54 види деревних рослин. Цінними екзотами є платан, гінкого, ялина колюча срібляста. До найцінніших інтродуцентів належать: платан західний, горіх чорний, бук лісовий, бархат амурський, модрина.

У сокиринському маєтку Галаганів свого часу побували Т. Шевченко, художник Л.М. Жемчужников, М. Лисенко, канцлер Російської імперії О. Горчаков, П. Куліш, кобзар О. Вересай та ін.

У 1971 р. на території Сокиринського парку встановлено пам’ятник О. М. Вересаю, а в палаці відкрито кімнату-музей видатного українського кобзаря.