1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

С. Таранушенко

Церква Різдва Богородиці, збудована в 1803 р.

В плані будівля складається з трьох чотирикутників, двох менших (вівтар та бабинець) і одного більшого (центр). Вівтар і бабинець – однакової ширини, але довжина у бабинця більша, а у вівтаря менша за ширину. Третій, центральний чотирикутник витягнуто в напрямку північ – південь. Отже, план церкви складається з трьох чотиригранників, але в побудові плану тут не додержані принципи взаємозв’язку складових частин, які ми зустрічали в пам’ятках цього типу [див. обміряні нами церкви в Калинівці, Вільшані (Миколи), Новгород-Сіверському (Варвари), Ізбицькому].

В «Описі» 1809 р. читаємо: «оная церковь и колокольня каменно-деревянаго зданія внутри і снаружи выштукатурена, покрыта шальовкою, кріша покрашена зеленою ярію, главы оббиты белою жестью, кресты позлащены червоным золотом». В «Описі» 1825 р. записано: «церковь каменно-деревянная… построена в 1803 г….снаружи ощикатурена до залому, а верхня часть оббита шельовкою и окрашена белилом, с двумя куполами, кои покрыты тесом и покрашены зеленою краскою».

Наскільки мав рацію Ф. Гумилевський, який писав [Гумилевский Ф. Историко-статистическое описание Харьковской епархии, вип. V], що верх церкви збудовано з дерева ніби тому, що на побудову всієї церкви з цегли не вистачило коштів, сказати важко. На Лівобережжі церков, у яких низ мурований, а верх дерев’яний рублений, нам довелося дослідити дві: в Смоляниновому та Новгороді-Сіверському (Покрови) [на півдні України, де камінь широко використовують як будівельний матеріал, нерідко зустрічалися церкви, в яких низ мурований, а верх дерев’яний рублений. Це церкви Михайла в Авдіївці, Катерини в Жданові та ін.].

Будівля одноповерхова, низ стін цегляний, завтовшки 125 м, а верхня частина стін і верхи – дерев’яні.

Дах покрито залізом, очевидно, після 1825 р.

Бабинець від центра відгороджено стінкою, вдвоє тоншою за зовнішні стіни. Центр до бабинця відкривається нешироким просвітом, у вигляді арки. Вівтар нічим не відділений від центра. Просвіти дверей в інтер’єрі оформлено у вигляді прямокутника, а зовнішня частина їх вгорі у вигляді арки. Просвіти вікон мають прямокутну форму і в інтер’єрі, і зовні. Мурована стіна як зовні, так і всередині, закінчується вгорі багатообломним карнизом. Але це ще не верх стіни: над цегляною стіною на висоту понад 1 м підносяться рублені з дубових брусів вінці і тільки на цій висоті починаються заломи вівтаря та бабинця. Зруби стін усіх трьох дільниць мають однакову ширину і утворюють низьку суцільну чотиригранну призму. Три сторони вівтарного зрубу лежать на мурі, на внутрішньому його ребрі, а західні кінці південної та північної сторін і спільна для вівтаря і центра грань зрубу спираються на два стояки, поставлені в західних кутках вівтаря. Західна грань зрубу центральної дільниці лежить на стіні, що відмежовує центр від бабинця; південна і північна грані спираються на стіну між центром та бабинцем та на згадані вище стояки, середина їх «протон» між кутами нічим не підтримується. Південний і північний виступи центральної дільниці на рівні верху мурованих стін перекрито плоскими стелями. Усі грані зрубу бабинця лежать на мурі (на внутрішньому його ребрі).

Конструкції верхів вівтаря та центра різко не відрізняються від конструкцій такого ж типу, збудованих повністю з дерева.

Зверху зрубу другого восьмерика впоперек його (з півдня на північ) врубано сволок. Посередині сволока задовбано стояк, який виконує функцію стрижня конструкції, що несе ліхтар, яблуко і хрест. З верху першого сволока в напрямку схід – захід покладено другий сволок, вдвоє коротший за перший. Третій залом західної дільниці складається з трьох вінців. Зверху залому покладено два сволоки в напрямку південь – північ, які затискують з двох боків стояк. У верхній край цього залому врубано п’ять підкосів, що підпирають з усіх боків стояк. У верхній край цього залому врубано п’ять підкосів, що підпирають з усіх боків стояк. З верху підкосів до стояка пришито каркас глухого ліхтаря.

Верх західної дільниці своїм зовнішнім виглядом нагадує верх вівтаря, але всередині він двома настилами поділений на три поверхи. Перший настил лежить на рівні верху муру, він відділяє бабинець від середньої частини, що править за комору. Другий настил відділяє від другого залому другий восьмерик, що виконує функцію дзвіниці. Тут завішено на сволоки дзвони, а вікна перетворено на «слухи». Сполучаються між собою поверхи дерев’яними сходами. З другого поверху прохід веде на хори, розміщені вздовж західної грані центра. Вони виступають на 1,2 м на схід від стіни. Край хор підтримує сволок, запущений кінцями в південну і північну грані стін.

Муровані стіни центральної дільниці в плані дають видовжений в напрямку південь – північ прямокутник. Дерев’яне продовження вгору цих мурованих стін має форму прямокутника, але витягнутого в напрямку схід – захід. Зруб стін центральної дільниці вужчий від мурованої його частини: ширина дорівнює ширині бабинця та вівтаря, а довжина – поземній довжині дільниці. Таку ж видовжену в напрямку схід – захід форму зберігають перший і другий восьмерики центра. Чотирикутний зруб центральної дільниці починає переходити у восьмерик похилим клином майже з другого вінця і на висоті що на товщину двох брусів менша за довжину плану дільниці, центральний зруб перетворюється у восьмигранник, грані якого, орієнтовані по сторонах світу, є продовженням граней чотирикутного зрубу. Перший залом центрального верху починається вище початку другого залому західної дільниці і вівтаря. Верх центральної дільниці значно вищий за верхи вівтаря і бабинця. Всередині він складається з трьох восьмериків та рудиментарного ліхтаря.

Зруб вівтаря (стіни і верх) схожий на зруб західної’ дільниці, але в інтер’єрі відкритий і має відміни в деталях. Перший залом вівтаря – короткий, і переходить він у перший восьмерик – вужчий і вищий, ніж восьмерик західної дільниці. Коротким другим заломом вівтарний верх переходить у другий восьмерик, перекритий безпосередньо плафоном.

Підлога вимощена каменем-плитняком. Вікон багато і вони великі. В мурованих стінах вікна розміщені так: у вівтарі по одному в кожній грані, у бабинці по два в південній та північній гранях, в центральній дільниці по два обабіч дверей в південній та північній гранях. В перших восьмериках вівтаря й бабинця – по три вікна в гранях, орієнтованих по сторонах світу (у гранях, суміжних з центральним верхом, вікон немає). У другому восьмерику вівтаря тільки два вікна-на південь та на північ, а у другому восьмерику західної дільниці чотири вікна-слухів на всі чотири сторони світу. По чотири вікна (по сторонах світу) мають третій і другий восьмерики центрального верху, перший восьмерик – шість (західна і східна грані вікон не мають).

У зовнішньому вигляді нижні частини чотиригранних зрубів вівтаря й бабинця і перші їх заломи заховано під дахами заломів, що починаються над карнизом мурів. Верх четверика зрубу центральної дільниці підноситься над дахом, а південний і північний її виступи покрито двосхилим дахом з фронтонами. Віддалення між верхами і їх маси різні. Верхи вівтаря і центра стоять поруч, а верх західної дільниці більш віддалений від центра. Перший восьмерик західної дільниці помітно ширший і нижчий за перший восьмерик вівтаря. Так само різні відношення мас других восьмериків до перших у бабинця і вівтаря. Другий восьмерик вівтаря заважкий.

З-під дахів на межі дільниць видно кінці старих довбаних риштаків-водозливів. Прямолінійні форми дахів і заломів можливо, відбивають форми первісних дерев’яних. Лицьовий бік брусів зрубу обтесаний недбало. Зруби всіх восьмериків і першого залому вівтаря майстер ніби страхував під час будови, врубуючи вздовж і впоперек сволоки, які по закінченні будування пообрубував врівень з стіною. Засобу зміцнення зрубів ригелями майстер очевидно не знав. Зруби стін і восьмериків нахилу всередину не мають.

Отже, пам’ятка у Смоляниновій, зберігаючи в загальних рисах зовнішній вигляд та конструктивні засоби лівобережних церков, разом з тим має ряд особливостей. План складається з трьох чотирикутників. Якщо будемо аналізувати план, виходячи з внутрішнього контуру, то переконаємося, що жодна з відомих нам схем побудови тут непридатна. Аналізуючи план вівтаря, ми бачимо, що довжина його не дорівнює ширині, вона не дорівнює апофемі трикутника з стороною, що дорівнює ширині вівтаря. Ширина прямокутника бабинця дорівнює ширині вівтаря, але довжину бабинця не можна вивести ні з розмірів самого бабинця, ні з розмірів плану вівтаря чи центра. Отже, розбивка плану проведена, виходячи не з внутрішнього контуру. І дійсно, якщо взяти за основу побудови плану зовнішню ширину бабинця, то довжина бабинця (разом з східною його стіною) і ширина його будуть сторонами квадрата. Діагональ прямокутника, що дорівнює половині цього квадрата, дає довжину (зовнішню) центрального прямокутника. Ширина центрального прямокутника – діагональ квадрата з стороною, що дорівнює довжині того ж прямокутника. Вівтар має ширину таку ж, як і бабинець, а довжина його дорівнює третині довжини плану центра і бабинця, разом взятих. Таким чином, в основу компонування плану покладено схему, якої в інших пам’ятках Лівобережжя немає, хоч окремі приписи і тут такі ж, як і в інших будівлях Лівобережжя.

Аналіз креслеників розрізів ускладнюється тим, що низ стін – цегляний, а верхня частина їх дерев’яна. До того ж західна дільниця поділена на три поверхи і виконує потрійну функцію: бабинця, комори та дзвіниці; знизу в інтер єрі західна дільниця відкрита тільки на висоту мурованих стін. В структурі верху центральної дільниці чітко виявлений поділ на компоненти по висоті. Так, висота стін четверика (цегляна кладка плюс зруб) дорівнює внутрішній довжині плану бабинця, взятій разом з товщею його східної грані. Висота дільниці до початку першого залому дорівнює внутрішній ширині плану дільниці. Висота дільниці до початку другого залому дорівнює довжині плану центра і бабинця, взятих разом. Висота верху, з першого залому почавши, дорівнює висоті четверика. Внутрішня висота центральної дільниці дорівнює сумі довжини і ширини плану дільниці.

У першого восьмерика центрального верху ширина – апофема рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює довжині восьмерика або ширині плану вівтаря. Висота першого восьмерика наближається до половини його довжини. Висота першого залому і першого восьмерика разом дорівнює 1/2 діагоналі плану бабинця.

У другого восьмерика довжина дорівнює 1/2 діагоналі плану четверика, ширина – 1/2 діагоналі плану вівтаря, або апофемі рівносторон-нього трикутника з стороною, що дорівнює довжині другого восьмерика, а висота – 1/2 його довжини. Висота першого восьмерика, першого залому і другого восьмерика разом дорівнює довжині плану центра.

Висота третього залому і третього восьмерика, разом взятих, дорівнює довжині третього восьмерика.

Ширина низького (один вінець) глухого ліхтаря дорівнює 1/2 ширини третього восьмерика, а довжина – південній грані (вгорі) третього восьмерика. Висота верху центральної дільниці, починаючи з першого восьмерика, і кінчаючи ліхтарем, дорівнює висоті дільниці від підлоги до початку першого залому, або – ширині плану дільниці. Незважаючи на те, що рублений верх центральної дільниці має муровану основу, зведено його в пропорціях і засобами, які різко не відрізняються від пропорцій і засобів побудови компонентів інших досліджених нами лівобережних церков.

Це саме можна сказати і про форми та пропорції верху західної дільниці. Висота стін цієї дільниці (мурованої й дерев’яної частин разом) до початку залому дорівнює ширині плану дільниці. У четверика стін бабинця довжина дорівнює довжині зрубу четверика центра.

Перший залом західної дільниці найвищий у всій будівлі. Його висота викликана потребою прорубати в східній грані залому прохід на хори відповідно до росту людини.

Довжина, ширина й висота першого восьмерика західної дільниці повторюють довжину, ширину і висоту другого восьмерика центрального верху. Другий залом західного верху заломлено під тими ж кутами, що і другий залом центрального верху, але він вищий. Висота другого залому, першого восьмерика й першого залому разом – висоті мурованої стінки.

У другого восьмерика західної дільниці довжина дорівнює довжині третього восьмерика центрального верху; ширина другого восьмерика західної дільниці – ширині третього восьмерика центральної дільниці і висота того ж другого восьмерика бабинця дорівнює висоті першого восьмерика тієї ж дільниці, або дорівнює висоті другого восьмерика центрального верху. Другий восьмерик західної дільниці пристосовано під дзвіницю і він має особливу конструкцію, продиктовану її функцією.

Завершується західна дільниця незакритою стінами конструкцією сволоків, стояка і підкосів. Третій залом має висоту, що дорівнює ‘/2 довжини другого восьмерика.

Співвідношення восьмериків вівтаря розходиться не тільки з відомими нам на Лівобережжі схемами, але й зі схемами компоновки верхів центра й західної дільниці смолянинівської пам’ятки. Висота стін вівтаря дорівнює ширині його плану (як і у бабинці).

Висота першого залому вівтаря і стін разом дорівнює довжині чотиригранника плану центральної дільниці. Таким чином, перші восьмерики кожної дільниці починаються на різних висотах. Восьмерики центрального й західного верхів видовжені по осі схід – захід, тоді як восьмерик вівтаря має довжину й ширину однакові. Ширина першого восьмерика вівтаря дорівнює ширині першого восьмерика бабинця і другого восьмерика центра.

Довжина першого восьмерика вівтаря дорівнює Чі діагоналі плану дільниці, а висота – висоті першого восьмерика центрального верху. Висота другого залому вівтаря дорівнює висоті першого залому вівтаря, висота першого восьмерика і другого залому вівтаря разом дорівнювала довжині першого восьмерика вівтаря. Ширина і довжина другого восьмерика вівтаря дорівнювали 1/2 довжини чотиригранника зрубу дільниці, або довжині третього восьмерика центрального верху, а висота – висоті другого восьмерика бабинця. Другий восьмерик в інтер’єрі перекрито широким плафоном. Верхня частина верху вівтаря глуха і повторює контури і розміри завершення бабинця.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 326 – 331]