Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.

1996 р. Перлини народної архітектури

Культурні паралелі

Дерев’яні будівлі у слов’ян переважали майже до половини цього століття. Багатство лісів, які великою мірою вкривали слов янські території, представляло дешевий, легко доступний і дуже якісний будівельний матеріал. З дерева будувалися житлові, господарські, промислові, оборонні, громадські, культові та інші об’єкти. Свідчать про це найстарші збережені пам’ятки з XV і XVI століть в багатьох містах, різні літописні звісті, археологічні знахідки і, зокрема, сучасні етнографічні матеріали з сільського середовища [Сополига M Народне житло українців Східної Словаччини Братислава Пряшів 1983].

Найстарші дані про дерев’яні будівлі слов ян знаходимо в ділових паперах римського зодчого Вітрувія чи на рельєфах Траянового стовпа в Римі. Римський інженер-будівельник Марк Вітрувій Полліон написав близько 16-13 років до Р.Х. об’ємний твір “Де архітектура”, з якого довідуємося про слов’янські будівлі на узбережжі Чорного моря, що споруджувалися з горизонтальних балок, з’єднуваних на кутах і укладаних одна на одну до завершення основи будівлі. Рельєфи з другого століття, що знаходяться в Римі, зображають житла і спосіб життя населення Дакії, котра колись простягалася між Тисою, Дунаєм і Карпатами. На декотрих зображеннях дуже ясно видно зрубні конструкції будівель з горизонтально укладених балок. Інтересною є, зокрема, конструкція вежі з пірамідальною стріхою, яка являє собою якийсь прототип чотиригранної пірамідальної вежі – дзвіниці, котрі часто знаходимо й на дерев яних церквах Східної Словаччини [Sičynskyj V Drevene stavitelstvi na Makovici (východní Slovensko) Národopisný vestník českoslo-vansky roč XXIX (zakladatel Jifi Pohvka, fidi Jifi Horák a Karel Chotek) Praha 1937 1939 s 18].

На відміну від слов ян германські племена використовували у дерев яних будівлях переважно стовпові та каркасні конструкції. Так були, переважно, поставлені і дерев яні костьоли в Англії та Північній Європі Норвегії, Швеції і Данії. Цей спосіб побудови потрапив і до багатьох областей Німеччини, Австрії, Чехи і Польщі. Найбільше таких будівель збереглося в Норвегії.

Багато досліджень підтверджують, що між мурованими і дерев’яними будівлями у слов’ян не було суттєвої різниці, а їх розвиток проходив паралельно. Але будівлі з дерева, тобто, матеріалу з широкими можливостями конструкційно-технічних рішень, представляли такі архітектонічні форми, які подекуди досягали вершин народно-художньої творчості. Доказом того є якраз сакральна архітектура.

Дерев’яні храми, як ми вже скоріше зазначили, донині збереглися в Чехії, на Словаччині, в Польщі і Білорусії, у великій кількості вони зустрічаються в Північній Росії, та найбільше їх є на Україні, особливо в її західних областях. Якщо не зважати на кількість регіональних, або ж локальних специфік, дерев’яні сакральні будівлі у слов’ян можемо розділити на дві великі групи: східну і західну. Схід і Захід – це два взаємно відмінні, хоч і пов’язані між собою світи, дві автономні культури: візантійська і латинська. Це також два самостійні підходи до питання віри, які потім спричинили певні відмінності в церковному мистецтві окремих слов’янських регіонів та в архітектурі храмів і їх інтер’ єрів.

Храмова архітектура західних слов’ян освоїла переважно західноєвропейські зразки, тому у ній найбільше віддзеркалюються впливи світових історичних стилів. Тож і дерев’яні будівлі споруджувалися за зразком готичних, а пізніше барочних мурованих костьолів. Типічне горизонтальне планування західнослов’янських дерев’яних костьолів є, як правило, однокораблеве, що складається з двох зрубів. Перший зруб є прямокутний, другий (пресбитерій – місце при вівтарі) – найчастіше полігональний. На протилежній стороні пресбитерія знаходиться висока вежа, конструкцію якої творить балковий скелет. Оба зруби закриті стрімкою готичною стріхою, подібно як вежа і принагідні вежки на даху кос-тьола. В період 17 – 18 століть появляються також барочні куполи над вежею, а інколи й над храмовим кораблем. І євангелічні дерев’яні костьоли споруджені переважно в готичному стилі, але вони не мають веж і взагалі є простішими. Типічні західнослов янські види дерев яних костьолів на Словаччині знаходяться у Забрежжі на Ораві (XVI стол.), Трнові коло Жіліни (початок XVI стол.), в Тврдошині (XVII-XVIII стол.) і Гервартові коло Бардієва (XV стол.). Особливу підгрупу творять барочні будівлі з центральним горизонтальним плануванням у формі рівнобедреного хреста, як наприклад, в костьолах у Палудзі коло Мартина, Гронсеку коло Банської Бистриці, Істебному над Оравою і Кежмарку [Див.: Ковачовичова-Пушкарьова, Б. – Пушкар, І.: Дерев’яні церкви східного обряду… ц.т., с. 17-20].

Ще давно перед нами багато фахівців в області церковного мистецтва і релігії спостерегли, що східна модель християнства, презентована як католиками східного обряду, так і православними вірниками не була постигнута цивілізаційними недугами в такій мірі, як це сталося у західнохри-стиянському світі. І філософія життя вірників східного обряду була набагато виразніше поєднана з природою та чутливіша до твердих втручань людини. Більшість церков в порівнянні з латинськими костьолами є скромніші та інтимніші. Дерев’яні храми в русько-українських місцевостях на Словаччині, в Польщі і в Закарпатській області України засвідчують це твердження. Така скромність, правда, аж ніяк не є наслідком обмежених матеріальних, технічних та інших можливостей. Люд хоч і був бідний, але в цьому випадку вирішальними були врівноваженість міри між можливостями і реальною потребою, почуття до гармонії з навколишнім середовищем, а також дотримування християнської поміркованості на практиці [Tóth J . Gréckokatolícka cirkev…, s. 55; Brykowski, R. Lemkowska drewniana architektúra… s. 12-20]. Певним винятком з цих засад є північноросійські православні дерев’яні храми у лісистих краях Вологодської, Костромської, Новгородської і Архангельської областей. Внаслідок значної ізоляції від інших православних територій, а, можливо, і під впливом інших культур, тут виникали своєрідні будівлі, які зокрема зовнішньою архітектурою відрізняються від українських церков, але й інших слов’янських костьолів. За зовнішнім виглядом для російських церков характерні високі стріхи і вежі. Ці елементи, а зокрема так зв. “бочки”, тобто серцевидно сформовані стрішки, документують вплив ісламу. А тому декотрі дослідники виділяють північноросійські храми до особливої групи слов’янської церковної архітектури [Sičynskyj, V.: Drevéné stavby.., s. 31-32].

Як ми вже скоріше констатували, найви-датніші дослідники деревинних церков у словацько-польсько-українському прикордонні однозначно їх пов’язують із східнослов’янською, або ж українською, групою сакральної архітектури. Дерев’яні храми в русько-українських населених пунктах на Східній Словаччині документують спорідненість з адекватними спорудами в суміжних областях, яка полягає насамперед в урбаністичному і будівельно-конструкційному розв’ язанні, горизонтальному плані, внутрішньому оформленні і функціональному призначенні.

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2018 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 606

Модифіковано : 17.02.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.