Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

Костел

Костел

Загальний вигляд з позиції С3. Фото Л. Букавин, 2015 р.

Костел розміщений в центрі села. Саме в центрі , де були панські маєтки пана Шумлянського і Гулемського. З розповідей старших людей і наших дідів ми багато взнали про минуле…

На території панських маєтків почали будувати костел в 1934-1935 роках. Пан Гулемський був поляк, а його жінка українка , тому костел будували самі поляки. Їх приблизно було 25. Він дав свою площу під будівництво костелу. Заливку почали робити самі поляки, з Галича кіньми почали возити гравій, було 12 пар коней. Організатором був сам пан, а всі поляки йому допомагали. Після заливки фундаменту пан почав мурувати три гробовці. Де його, дружину і дитину мали поховати.

Потім почали будувати костел. Цеглу робили в нашому селі, на ровах коло Галана. Будували костел ціле літо, коли скінчили будувати польські майстри почали робити верх. Робили верх на землі, а на гору тягнули шнурами. Верх дуже стрімкий, півкруглий. Бляху побивали майстри чужі – поляки. Поставили на горі хрест, і навесні 1935 року в костелі почали правити. Священик був польський із Бокова. На відправи приїжджали люди із сусідніх сіл. Пан був дуже задоволений, біля костелу зробив фонтан із зображенням змії.

Панські маєтки були великі, навколо обсаджені ялинками, також були великі газони – квітники, які зачаровували всіх прохожих та гостей веселковими кольорами та запахами. Круглий рік цвіли квіти : ранні, літні та осінні. Особливо вечорами відчувались п”янкі запахи, там не було місця бур”янам. Всюди проростала густа газонна травичка. За будинком пана був садок в якому росли різні сорти яблунь, груш і слив, різновидні виногради, оріхи. Навколо саду зваблювала різновид на шовковиця. В пана були : вчитель і повитуха, була велика господарка – коні, худоба, багато птиці і дуже багато голубів, мав пан велике поле. Люди мали завжди роботу в полі. Пан і його пані були ввічливими до всіх, добрими, допомагали бідним. Село розбудовувалося і росло на очах. Як організатор він був зразковим. Вважав справедливість, порядок. Всі пустирі заставляв насаджувати деревами. Навіть при дорозі для прохожих провів воду – істочник із зображення великої риби, із жабер якої текла холодна рятувальна водиця.

Та не довго в селі була така краса в 1939 році восени приїхали москалі, і всіх поляків в вечері побили. А панів визвали до віта села Шумляни, і питали їх чому не роздав маєтку : худобу, коней. Вони сказали : що не було такого наказу , а тепер ви приїхали і заберайте. Питали москалі «Чи ви хочете на сибір, чи кулі?» пан Шумлянський сказав, що кулі. Вигнали їх за хату і там їх побили, в одного пана стріляли три рази, перший раз в око, два рази перейшли кулі через нього і він впав – Гулемський. А Шумлянський впав від першої кулі, багато людей дивилося на цю страту. Москалі постріляли, і пішли. А бідні люди почали їх роззувати, розбирати. Треба було їх поховати, але вже не було ні одного поляка, москалі знищили всіх. Тоді наші українці хотіли їх поховати, але не було з чого зробити труни. Дошки повідривали з польських коморів,і так зробили труни. Поховані вони на нашому цвинтарі. Польські пані в цей час повтікали з дітьми. З того часу так і не правилося в цьому костелі. Польські маєтки понищили, понівечили, попалили.

Настала колективізація, організувалися колгоспи – 1950 рік. В той час наймають з Підгаєць чоловіка Каблока щоб зняти хрест з костелу, тому, що наші люди не хотіли цього робити. Йому заплатили 70 рублів за роботу. Та через деякий час чоловік попав в аварію і загинув.

В 1954 році зробили комору, де тримали озимину.

В 1958 році була молочарня.

В 1970 роках приймали тютюн, пізніше був склад для міндобрив.

Загружений товарами костел стояв серед центру села в безнадійності. Появилися комуністичні, комсомольські організації – заборонили школярам, молоді ходити до церкви,брати шлюби, христити дітей.В той час 1987році костел діждався кап. ремонту. Деректором радгоспу була Харченко Ж.М. – зробили кімнату урочистих подій. Проводили там реєстрації новонароджених і шлюбів.

Пройшов знову не малий відлік часу – настала Незалежність України.

Без страху почали всі від малого до старого потоком йти в церкву. Всі обряди проводилися вже в церкві. Та в 2001році до костелу було перенесено бібліотеку. По сьогоднішній день в цьому просторому приміщенню знаходиться скарб мудрості.

Лідія Василівна Букавин

[Нарис публікуємо в авторській редакції.]