Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

Дзежґонь с (Dzierzgon)

Дзе́жгонь (пол. Dzierzgoń, нім. Christburg) — місто в північній Польщі, на однойменній річці. Належить до Штумського повіту Поморського воєводства.

Місто відоме зробленими неподалік археологічними знахідками помостів римського часу датованих Груго Конвенцом. Знахідка двох фрагментів деревно-ґрунтових шляхів довжиною 1230 м біля с. Святий Гай та 640 м біля с. Свіди, шириною від 4 до 6 м свідчила, що тут в давнину проходили важливі дороги через заплаву р. Дзежґонь. Дендрохронологія показала, що ці дороги почали будувати в І ст. до н.е. Функціонували помости щонайменше до ІІІ ст. н.е. Дендрохронологія показала, що ці дороги почали будувати в І ст. до н.е. Функціонували помости щонайменше до ІІІ ст. н.е.

Українці в Дзежґоні

Після Другої світової війни німців на берегах Дзежґоня змінили поляки та депортовані українці. Тут виникла друга після Циганка греко-католицька парафія в регіоні. Першу літургію в місцевому костелі відправив 7 січня 1957 р. все той же о. Василь Гриник. Ще раніше утворився церковний комітет в особах: Володимир Куравський, Микола Грнутовський, Петро Жила, Леон Кривонос, Степан Дадьо і Михайло Маркович. Цю подію можна вважати початком утворення Святодухівської греко-католицької парафії, у Дзежґоні, вул. Крива (Krzywa), 16.

Після залагодження необхідних формальностей в римсько-католицькій курії в Ольштині, наступне богослужіння відправив на Великдень 1957 р. о. Євстафій Харкаліс. З того часу Дзежґонь і його околиці мають церковну опіку. Від 1957 до 1991 р. пробощем був отець Харкаліс. Вірні мають свою церкву, якою служить колишній бернардинський костел, який у 1988-1992 рр. був відремонтований та пристосований до потреб візантійського обряду. Треба відзначити, що храм, а також кляшторні споруди належать до найцінніших пам’яток, які вціліли після другої світової війни. Збудований в 1693-1724 рр. орденом бернардинів-реформатів він виконував свої функції до 1832 р., тобто до ліквідації монастирів в Пруссії. В монастирі розташували школу, а храм став парафіяльним. До 1945 р. храм служив німецьким католикам. По війні, в 1945-1957 рр. костел цей спорадично використовувався католиками, а з 1957 р. – греко-католиками.

В 1988 р. вірні парафії урочисто святкували 1000-ліття хрещення Русі. В 1991 р. Урочисто відмічено 60-річчя пастиря о. Євстафія. В 1992 р. Після закінчення капітального ремонту храм було освячено єпископом Іваном Мартиняком, одночасно храм передано у власність греко-католицької церкви. У 1988-1992 рр. в парафії працював сучасний пробощ Пасленка та Ельблонга Андрій Сорока, а після цього у 1992-1996 рр. о. Євген Кузьмяк. В 1995 р. парафія в присутності Івана Мартиняка святкувала 400-річчя Брестської Унії. З 1996 р. настоятелем у Дзежґоні є о. Петро Габорчак.

Підготував І. Парнікоза.

Джерело: Парнікоза, Іван (29.09.2018). Українці над Вісляною затокою частина 2. Дзежґонь – Пасленк – розбудова спільноти.