Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

Могила Шкурата С.Й.

Григорій Діброва, Надія Юрченко

Могила Шкурата С.Й., 1973 (іст., мист.). Вул. Дудіна. У південно-східній частині міського кладовища. Автор – ск. Я.Красножон. Розміри: вис. погруддя – 0,55 м, постаменту – 1,65 м.

Шкурат Степан Йосипович [27.11.1885 (8.01.1886), с. Кобеляки нині Полтавської обл. – 26.02.1973, м. Ромни] – заслужений артист РРФСР (1935), народний артист УРСР(1971).

Сценічну діяльність розпочав 1905 на сцені Народного будинку в Кобеляках. У 1910 разом із сім’єю переїхав у Ромни. Працюючи пічником, брав участь у аматорському театрі. Грав у виставах «Маруся Богуславка» М.Старицького, «Мартин Боруля», «Суєта», «Сава Чалий», «Бурлака» І.Карпенка-Карого, «Наталка-Полтавка» І.Котляревського, «Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського та ін. З 1918 працював у робітничоселянському театрі під керівництвом І.Кавалерідзе, який у 1928 запропонував С.Шкурату знятися в ролі селянина Івана у його фільмі «Злива». Знімався також у фільмах-операх І.Кавалерідзе «Наталка-Полтавка» (Микола) і «Запорожець за Дунаєм» (Карась).

Знімався у фільмах О.Довженка в ролях: Опанас Трубенко («Земля», 1930), Степан Губа («Іван», 1932), Василь Худяков («Аероград», 1935), дід Прокопенко («Щорс», 1939).

Зіграв близько ста ролей на кіностудіях України, Білорусії. Росії. Грузії: Панас Кандиба («Fata morgana», 1931), Потапов («Чапаєв», 1934), Яким Недоля («Вершники», 1939), Єгор Силич («Ластівка», 1958), Кирило («Повія», 1961). Довгий час був солістом Роменського заслуженого самодіяльного хору УРСР.

На могилі встановлено бронзове погруддя митця на постаменті з чорного шліфованого граніту. Портретований зображений зі зморшкуватим обличчям, довгими широкими вусами, шапкою негустого, зачесаного назад волосся. У невеликих глибоко посаджених очах – вираз задумливого спокою. Зодягнений в українську сорочку зі шнурком, комір якої вишитий геометричним орнаментом. Скульптурне зображення артиста нагадує образи українських кобзарів. На постаменті викарбуваний напис. Бронзове погруддя є авторським повторенням з дерев’яного однойменного погруддя, створеного автором з натури і 1970, що зберігається в Роменському краєзнавчому музеї.

Могила з пам’ятником розташована в живописній місцевості, на невеликому підвищенні з якого видно красивий природний ландшафт, серед зелені дерев і кущів бузку.

[Отчет Роменскаго русско-украинскаго вокально-музыкально-драматическаго о-ва за 1913 – 14 и 1914 – 15 г.г. – Ромны, 1916. – С. 8; Борщов В. А. Степан Шкурат / В. А. Борщов, Т. А. Медведев. – К., 1962; Олексенко В. Степан Шкурат / В. Олексенко. – К., 1983; Сумщина в іменах : енциклопедичний довідник. – Суми, 2003. – С. 505 – 506; Ключина П. Його життя – мистецтво / П. Ключина // Ленінська правда. – 1965. – 8 січня; Жукова А. Повнота життя / А. Жукова // Культура і життя. – 1966. – 13 січня; Діброва Г. Талант народний, самобутній / Г. Діброва // Вісті Роменщини. – 1996. – 10 січня.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 1055.