Будинок з історією (Пушкіна, 3)
Віра Павленко, Надія Подоляка
Будинок, у якому мешкав Адамцевич Є.О. (іст). Вул. Пушкіна, 3.
На червоній лінії забудови вулиці. Одноповерховий з напівпідвалом, цегляний, побілений вапном, цоколь тинькований і пофарбований у сірий колір, у плані прямокутний. Збудований у цегляному стилі. Дві третини будинку займають житлові приміщення, одна третина – не придатна для житла.
У цьому будинку, у напівпідвальному приміщенні, провів дитячі роки а у дорослому віці періодично мешкав Адамцевич Євген Олександрович (19.2.1903 (1.011904), с. Солониці нині Полтавської обл. – 19.11.1972, с. Холмівка Бахчисарайського р-ну АР Крим) – український кобзар, автор запорізького маршу.
Народився в родині дрібного службовця. У два роки почав втрачати зір. В 11 років навчався в школі сліпих у м. Київ, але не закінчив її, бо сім’я переїхала у м. Ромни. Там Адамцевич почав грати на бандурі на ярмарках. У 1925 бере уроки у кобзаря М. Олексієнка.
З 1927 починає самостійний творчий шлях, їздить у гастрольні подорожі з кобзарями У 1937 Є.Адамцевича запрошено на Республіканську нараду кобзарів і лірників. У 1938 брав участь у Всесоюзній нараді народних співців у м. Москва (Російська Федерація). Виступав по Всесоюзному радіо.
У роки нацистської окупації мандрував по селах Сумщини. Після війни продовжив свою творчу і виконавчу діяльність. У 1968 – 69 рр. виступав у Києві, брав участь у концертах кобзарів, організованих Республіанським музично-хоровим товариством України. У 1970 виступав у Москві в Інституті світової літератури ім. Максима Горького АН СРСР, в Будинку літераторів.
Меморіальна дошка на будинку відсутня.
[Правдюк О. Роменський кобзар Євген Адамцевич / О. Правдюк. – К.: Музична Україна, 1971. – 134 с.; Євген Адамцевич: Спогади, статті, матеріали. Вип. 1. – Суми: Собор, 1999. – 96 с.; Кардан Б. П. Народні співці-музиканти на Україні / Б. П. Кардан, А. Омельченко. – К., 1980. – С. 167 – 171; Енциклопедія сучасної України. Т. 1. – К., 2001. – С. 178; Мистецтво України: біогр. довідник / За ред. А. В. Кудрицького. – К., 1997. – С. 10.]
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 1040.