1967 р. Історія українського мистецтва

Одною з найдавніших пам’яток малярства кінця XVI століття є настінні розписи церкви Параскеви в селі Радруж біля Любачува (Польська Народна Республіка). Тут збереглися тябла, над якими починалися настінні розписи, сюжетно і композиційне поєднані з іконостасом. Неширокий орнаментальний фриз розділяє пророчий ярус від вищерозташованих великих сцен – «Відсічення голови Іоанна Предтечі», «В’їзд в Єрусалим», невідома сцена (може, «Розп’яття»), «Зішестя в пекло» та «Жертва Авраама». В завершенні по центру – «Спас нерукотворний».

Колорит розписів досить стриманий. Моделювання форми облич, складок одягу, малюнок орнаментів, кущиків та гілочок дерев, елементів пейзажу та архітектури мають найближчі аналогії в іконопису та мініатюрах другої половини XVI століття і зберігають усі характерні ознаки перехідного стилю від традиційного площинного малювання до реалістичного, з світлотіньовим моделюванням. Обличчя наділені багатьма життєвими рисами, а в масових сценах видно прагнення розмістити постаті природно і правдиво, хоча ще без застосування перспективи. В зображенні архітектурного пейзажу також ще не врахована перспектива, але в той же час відсутня і колишня умовність. В костюмах спостерігаємо сучасний для художника крій одягу (воїн з мечем та Іродіада в сцені «Відсічення голови Іоанна Предтечі»). На одязі Іродіади намальовано орнаменти, подібні до тих, що ми їх бачимо на зразках тканин кінця XVI – початку XVII століття.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 189.