Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації.

Церква св.Катерини

1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

Церква Катерини, збудована в 1796 р.

[Таранушенко С. Пам’ятки мистецтва старої Слобожанщини. Харків, 1922, табл. XXXV, рис. 5]

За планом церква в Протопопівці належить до поширеної на Лівобережжі групи пам’яток, що складаються з чотиригранного бабинця, чотирикутного центра та шестигранного вівтаря [Церкви в Гусарівпі, Бездрику, Солдатському, Лебедині, Чубковичах, Седневі (Покрова), Синявпі (Миколи), Анисові, Червоній Горі, Степанівні, Дяківпях, Гудівпі, Коропі (Покрови), Зінькові (Воскресенська), Воскресенському і багато ін.]. Первісний план у Протопопівській церкві зберігся цілком.

Пам’ятка одноверха, збудована з дубових, добре припасованих в вінцях брусів. Всередині центрального зрубу помітні сліди зрізаних циналів (круглих). Головна вісь (схід-захід) будівлі повернута по компасу на 1° проти руху стрілок годинника.

Побудовано церкву в 1796 р., а в 1822 р. її «возобновили» [Гумилевский Ф. Историко-статистическое описание Харьковской епархии, т. IV, стор. 141]. В чому полягало «возобновление» невідомо. В церкві зберігся кресленик 1864 р., з якого видно, що тоді прибудували з півдня і півночі приділи з чотириколонними портиками і фронтонами. Для сполучення центра з рукавами в південній і північній гранях зрубу стін вирізали широкі і високі прямокутні просвіти і тоді ж довелося порул з просвітами зруби взяти в «лисиці». До бабинця добудовано двості-нок – притвор, що сполучив бабинець з дзвіницею, яка стоїть на захід від церкви, але зруб бабинця притому не порушено, лише в західній стіні зашито вікно, що має форму рівноплечого хреста з заокругленими рукавами, в який вписано квадрат. Збереглися і одвірки західних дверей з різьбленою виноградною лозою, короною та зірками; в цоколі одвірків з обох боків вміщено по два глечики з букетами. Характер різьблення одвірків нагадує різьблення на одвірках Михайлівської церкви у Лимані. В тому ж 1864 р. перероблено дах вівтаря. В зрубах стін, восьмериків і заломів церква в інтер’єрі зберегла первісний вигляд.

Невисокий зруб бабинця зв’язано в інтер’єрі з зрубом центра в угоді без остатку (стовпчики в просвіті між бабинцем і центром поставлено пізніше). Перекрито бабинець в інтер’єрі двосхилим наметом. Стелини намету підшито до кроков. До центрального зрубу бабинець відкривається просвітом на всю ширину бабинця, а висотою – до початку переходу квадрата зрубу центра у восьмигранник. Верхня частина просвіту з боків оздоблена вирубаними в брусах фестонами, а нижня сторона сволока, що завершує просвіт, помережана різьбленою вервечкою та зубчиками. Над мережаним сволоком в зрубі прорізано невеличкий Воскресенська церква, вбудована в 1796 р.круглий просвіт – голосник. Скільки і які вікна були у бабинці, зараз сказати не можна. Сучасні вікна здаються надто великими. Можливо, вони збільшені у 1842 р., коли прибудовували бокові рукави. Вікна в рукавах, вівтарі і бабинці одного розміру.

Вівтар у плані – шестигранник. Конструктивно він не відрізняється від бабинця. З центром зруб вівтаря теж пов’язано «в угол без остатку», але просвіт нижчий, ніж у бабинці; він досягає лише половини висоти ‘зрубу стін вівтаря. Перекрито вівтар п’ятисхилим наметом. На межі переходу зрубу стін у перекриття перед південно-східною і північно-східною гранями впритул до стіни врубано ригелі. Лицьовий бік ригеля вгорі помережаний косими карбами, нижче – вибрано поличку, а нижню грань бруска оброблено у вигляді напівкруглих фестонів. Таке ж оздоблення мають ригелі і центральної дільниці. Різьблення на ригелях – сухе, монотонне.

Зруб центральної дільниці у стінах – зовсім невисокий (близько 7 м), його висота менша за довжину плану дільниці і дорівнює півсумі повної довжини плану центра і вівтаря, зате верх високий, він дорівнює діагоналі плану зрубу (12 м) [в цьому можна вбачати вплив композиційних засобів церков будівників лиманської школи (Верхній Бишкин)]. Стрімкий (70°) і короткий перший залом в інтер’єрі переходить у широкий перший восьмерик. Висота восьмерика в інтер’єрі вдвоє менша за довжину, але в ракурсі він здається значно нижчим. Надмірно розтягнута у всі боки форма восьмерика мало сприяє ілюзорному посиленню висоти будівлі.

Другий залом – високий, він стрімко підноситься вгору. Усі його грані мають підкреслено виявлену опуклість, але в натурі кривина опуклості виглядає значно м’якшою, ніж на обмірних креслениках. Другий залом активно допомагає розгортанню вверх внутрішнього простору.

Банястість другого залому – своєрідна данина моді. Вона навіяна банями мурованих церков класичного стилю, що в значній кількості будувалися в ті часи, і є інтерпретацією народним майстром в дереві.

Якщо перший залом дуже мало зменшив ширину й довжину зрубу стін, то другий, навпаки, різко звужує внутрішній простір будівлі.

Другий восьмерик – світлий, прорізаний, як і перший, чотирма вікнами. Його висота близька до ширини; в натурі ж ілюзорно він здається вищим, помірно струнким. Третій залом завершує центральну дільницю, знизу з підлоги він здається майже плоским. Останній, низенький восьмеричок-ліхтар виглядає знизу як плафон, що перекриває третій залом. У другому восьмерику над східною і західною гранями закладено сволок.

Ригелі розміщено в центральній дільниці при переході зрубу стін у перший залом і на межі першого восьмерика та другого залому. При гранях, орієнтованих по сторонах світу, ригелі закладено впритул до стін, а перед вузькими простінками – трохи відступивши від стіни. Ригелі поділяють ритмічно внутрішній об’єм на частини; різьблення на ригелях складається з нескінченного повторення дрібних, монотонних елементів.

У зовнішньому вигляді ще виразніше, ніж всередині, виявляється надмірна вага мас першого восьмерика та другого залому. Під їх вагою зруб стін ніби вгрузає в землю. Заважкі за пропорціями також другий восьмерик і ліхтар; вони в свою чергу ще посилюють відчуття надмірної ваги маси верху центральної дільниці.

Початок переходу квадратного в плані центрального зрубу стін у восьмигранник у зовнішньому вигляді не збігається з початком його в інтер’єрі. Зовні зруб (його обшивка) зберігає форму квадратного в плані майже до початку першого залому. В інтер’єрі ж клин, яким квадратний зруб стін центра переходить в восьмигранник, починається на висоті, що дорівнює висоті зрубу стін вівтаря чи бабинця.

Спроба майстра включити в традиційну народну схему характерні форми мурованих церков класичного стилю не принесла йому успіху. В церквах класичного стилю світловий барабан, перекритий сферичною банею, вражає глядача простотою, могутністю і величавим розмахом архітектурних форм. У майстра протопопівської церкви перший восьмерик разом з другим заломом не надає будівлі такої простоти і величавості. Формою і пропорціями восьмерик неспроможний виконувати функцію підбанника, бо він виростає з першого залому, а не спирається безпосередньо на стіни. Другий залом також не набув суворої чистоти сферичної бані, а водночас він значною мірою втратив тради-. ційні риси залому. Перший восьмерик набув нічим не виправданої вагомості, яка пригнічує зруб стін. Другий восьмерик з третім заломом не характерні для класичного стилю архітектури. Це данина традиції і непереможному стремлінню до високого, розчленованого на восьмерики і заломи верху, як до вищого прояву краси архітектурної форми, яким майстер не міг противитися. Модні ж архітектурні новинки він неспроможний був творчо переробити, не зумів їх органічно поєднати з традиційною народною схемою.

Ця двоїстість мистецької позиції майстра позначилась і на пропорціях, виявлених в обмірних креслениках.

Вихідний розмір в побудові плану – довжина центральної дільниці. Центр в плані – квадрат. Бабинець в плані теж, квадрат; сума довжини бабинця і 1/2 довжини центра дорівнює діагоналі прямокутника, що становить половину центрального квадрата. Вівтар – шестигранник; його довжина дорівнює довжині бабинця, і ширина – ширині бабинця. Південна і північна грані вівтаря дорівнюють 1/2 сторони центральної дільниці, а східна 1/4 суми довжини плану центра й вівтаря.

Розміри зрубів стін, заломів і восьмериків визначаються розмірами плану. Висота зрубу стін центральної дільниці дорівнює півсумі довжини плану центра і бабинця, або апофемі рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює довжині плану центра; висота зрубу стін до початку переходу їх у восьмигранник – висоті зрубу стін бабинця. Висота першого залому і зрубу стін разом – повній довжині плану центра. Висота другого залому, восьмерика, першого залому і зрубу стін дорівнює віддаленню між південним кутом західної грані плану бабинця і північним кутом східної грані плану центра.

У другого восьмерика довжина і ширина дорівнюють 1/2 повної ширини плану вівтаря; висота – апофемі рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює довжині цього ж другого восьмерика, або півсумі висоти першого восьмерика і першого залому. Висота другого восьмерика, другого залому і першого восьмерика разом дорівнює діагоналі західної половини плану центра.

У глухого ліхтаря довжина дорівнює 1/2 довжини другого восьмерика, а висота – один вінець.

Висота центрального верху дорівнює діагоналі плану центра. Внутрішня висота центральної дільниці – менша за довжину плану будівлі і дорівнює висоті рівнобедреного трикутника з основою, що дорівнює довжині плану будівлі і сторонами – діагоналями прямокутника, в який вписується план будівлі.

Висота зрубів стін вівтаря і бабинця дорівнює 1/2 діагоналі прямокутника, що становить 1/2 плану центра; висота ж їх разом з перекриттям – півсумі довжини плану бабинця і центра.

Центр вікна другого восьмерика визначається вершиною рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює довжині плану будівлі;

над верхнім вінцем першого восьмерика вікно другого восьмерика закладено на висоті, що дорівнює 1/2 довжини плану центра. Центр вікна першого восьмерика міститься на висоті, що дорівнює 1/2 довжини плану будівлі.

Майстер протопопівської пам’ятки, можливо, збудував також ще церкву Миколи в сусідньому селі Верьовкіному. Вона майже цілком повторює форми і пропорції протопопівської церкви; тільки в плані центральний зруб в Верьовкіному – восьмигранник, а не квадрат. Просвіти між центром і бабинцем в Верьовкіному теж дуже близькі – і характером і елементами різьбленого оздоблення схожі до оформлення протопопівської церкви.

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 305 – 310]

Вкладені елементи

Зовнішній вигляд [с. 306]
Зовнішній вигляд [с. 306]
План [с. 308]
План [с. 308]
Поздовжній розріз [с. 308]
Поздовжній розріз [с. 308]
Поперечний розріз [с. 307]
Поперечний розріз [с. 307]
Інтер’єр, вигляд на бабинець [с. 307]
Інтер’єр, вигляд на бабинець [с. 307]
Ригель [с. 306]
Ригель [с. 306]
Західний одвірок [с. 309]
Західний одвірок [с. 309]

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2019 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 361

Модифіковано : 15.04.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.