2018 р. Звід пам’яток України

Церква Покрови Пресвятої Богородиці 1750–1880 рр., (іст.), у центрі села, при головній дорозі.

За літературними джерелами церкву в с. Поромів зведено 1750 р. У 1880 р. її перебудували, при чому замінили зрубне завершення над навою, а до вівтарної частини добудовали службові приміщення, вікнам було надано п’ятикутної (стрільчастої) форми, над бабинцем влаштовано каркасну дзвіницю – восьмерик на четверику – з низьким шатровим завершенням. Перебудовчі зміни цього періоду дисонували з первісною об’ємно-просторовою структурою храму.

Тоді було виготовлено нові бетонні сходи з поруччями, зроблено металеву огорожу, фіртку і браму, впорядковано церковну територію, зокрема, прокладено асфальтовані доріжки. У 2005 р. проведено газифікацію.

Церква належить до розповсюджених на Волині типів українських тризрубних храмів, перебудованих у другій половині ХІХ ст. у „неомосковському” стилі.

За функціональним призначенням пам’ятка є сакральною спорудою.

Габаритні розміри: 20,4 х 10,5 м. Матеріали: дерево на підмурівку з каменю.

Конструкції церкви: зруб; дзвіниці – зруб, каркас. Покриття – бляха. Технічний стан пам’ятки задовільний.

Церква дерев’яна, тридільна, однобанна, з різновисокими об’ємами, з дзвіницею над бабинцем. Споруда церкви складається з п’ятигранної вівтарної частини та квадратних в плані об’ємів бабинця і нави. Центральний зруб перекритий низьким шатром на восьмибічному світловому барабані (з вікнами на кожній грані), який становить композиційний акцент об’єкта. Підкреслено вертикальні пропорції восьмерика, влаштування при його основі залому, а на завершенні – шатрового каркасного перекриття з закомарами, увінчаного цибулястоюю маківкою, відображають характерні особливості т. зв. „неомосковського” стилю. Водночас загальний композиційний і пропорційний вистрій пам’ятки є характерним для дерев’яних храмів Волині ХVІ – початку ХІХ ст. Вівтарна частина храму, перекрита зімкнутим зрубним завершенням восьмибічної форми, первісно мала вигляд однозаломного верха з ліхтариком.

Зруб бабинця міг мати аналогічне завершення, але під час перебудови зрубну конструкцію було замінено каркасною. Двоярусна дзвіниця над бабинцем – восьмерик на четверику – завершена шатром з маківкою.

У наві з півночі та півдня влаштовано додаткові виходи, оформлені відкритими ганками під двосхилими дашками. До вівтарної частини з півночі та півдня прибудовано ризницю та паламарню, до головного входу з заходу – невеликий ганок.

Стіни ошальовано дошками: у нижній частині – вертикально, у верхній – горизонтально, помальовано блакитною фарбою. Підмурівок – тинькований.

Вікна – стрільчасті, оточені профільованими лиштвами з трикутним сандриком вгорі.

В інтер’єрі бабинець з навою з’єднані трапецеподібною аркою. У наві підкупольний простір відкритий, у вівтарі та бабинці перекриття пласкі. При західній стіні нави влаштовано хори.

На дзвіниці збереглися чотири дзвони, виготовлені у 1920–1930-х рр. Один з них датований 1928 р.

В церкві знаходиться іконостас ХІХ ст. Матеріали – полотно, олія, дерево, різьба, золочення, поліхромія. Двоярусний іконостас з нерегулярним розташуванням ікон у другому ярусі. Навершя увінчане хрестом. Ікони намісного ряду: „Різдво Христове”, „Богородиця з Дитям” (поясне зображення), „Христос” (поясне зображення), „Покрова Пресв. Богородиці”.

Царські врата різьблені, золочені. Різьба у вигляді гнучких галузок з дрібними листками, які обплітають шість невеликих круглих клейм з погрудними зображеннями євангелістів та сценою „Благовіщення”(в центрі).

Ікони празникового ряду згруповані по три – з північного і південного боків, обабіч „Тайної вечері”. Центральна ікона, кожної з груп дещо припіднята, у фігурній рамі. Порядок розташування ікон: „Введення в храм Пресв. Богородиці”, „Успіння Пресв. Богородиці”, „Стрітення”, „Тайна вечеря”, „В’їзд Христа до Єрусалиму”, „Воскресіння”, „Преображення”. На центральному наверші – ікона з зображенням Бога-Отця. Загальне тло іконостаса – біле, рами і профілі – золочені.

Запрестольний вівтар „Христос Великий Архиєрей” ХІХ ст. Матеріали – дерево, олія, різьба, золочення. Христос у білій царській далматиці з золотим лором, у митрі, сидить на престолі. Права рука піднята у жесті благословення, ліва притримує розкриту книгу Євангелії. Ікона прямокутної форми, у глибокій золоченій профільованій рамі, фланкована пілястрами. На завершенні, увінчаному хрестом, ікона „Нерукотворного Спаса”.

При північній і південній стінах вівтарної частини два вівтарі початку ХХ ст. з іконами „Моління про чашу” та „Св. великомученик Димитрій”, ремісничого виконання.

Вівтар „Св. Серафим Саровський, Преп. Йов Почаївський” ХІХ–ХХ ст. Матеріали – дерево, олія. Іконописна майстерня Почаївської лаври (розташований при північній стіні, біля іконостасу). Поясні зображення святих фланковані колонками псевдовізантійського стилю, які підтримують архітрав з карнизом, оздоблений накладною золоченою різьбою. На наверші – ікона з півпостаттю св. Катерини. Тло ікон – золочене, декороване емалями. Боковини навершя прикрашені волютами зі скісною решіткою.

Вівтар „Св. Миколай, Св. Феодосій Углицький митрополит Чернігівський”. На наверші – „Св. Параскева”. Вівтар парний до попереднього.

Ікона „Св. Миколай” ХХ ст. Матеріали – дерево, олія, бляха, карбування. Іконописна майстерня Почаївської лаври. Ікона призначена для хатнього вжитку. Поясне зображення благословляючого святого з книгою у лівій руці. Лики і руки мальовані. Решта зображення прикрито карбованою шатою з золоченої бляхи. Фігурне обрамлення оздоблене дрібним квітковим орнаментом, вирізаним з золоченої бляхи.

Плащаниця ХІХ–ХХ ст. Матеріали – полотно, олія, гапт, сухозлітка. (Вівтарна частина церкви). Середник плащаниці мальований. олією. Краї гаптовані. В центрі, на плащаниці, зображене тіло Христа з пристоячими Йосифом Ариматейським, Никодимом і двома ангелами та жонами-мироносицями. Навколо зображення – текст воскресного тропаря, який розпочинається словами: „Благообразний Йосиф…” Церковна територія з північного боку від центральної дороги огороджена муром, викладеним з червоної цегли (1936 р.), решта території оточена металевою огорожею. Біля вхідної брами росте стара липа. З північно-західного боку знаходиться церковний будинок, з заходу – хрест; зі сходу та півдня – листяні дерева. Територія впорядкована, прокладені асфальтовані доріжки з заходу та півночі. Решта території поросла травою.

Джерела та література:

Клірові відомості. – Державний архів Волинської області. Ф. 35, оп. 5, арк. 52;

Переверзев И. Справочная книга о монастырях и приходах Волынской епрхии. – № 95.– Житомир. – 1910. – С. 68.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 175 – 178.