Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

Телесницький М. Панегірик. 1742 р.

В 1742 р. почепський протопоп Матвій Телесницький підніс імператриці Єлизаветі Петрівні мальований на шовку панегірик. Він зберігається в Оружейній палаті Московського Кремля [Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в 16 – 18 ст. – К.: 1983 р., с. 166].

Характерним зразком такої «емблематичної поезії» можна вважати панегірик почепського протопопа Матвія Телесницького, піднесений ним в 1742 р. імператриці Єлизаветі Петрівні [Жданович Я.Н. Отдел «Малороссия» на выставке «Ломоносов и елисаветенское время».- Труды Чернигов-ской губернской ученой архивной комиссии. Чернигов, 1915, вып. 11, с. 117-118]. Цей твір, в якому поєднано літературну та образотворчу алегористику, мальований на блакитному шовку олійними фарбами. Складна композиція ілюструє віршований текст, умішений в картуші внизу картини:

Діадима

вічной славы

цвіты неувядаеміми

всенаслідственно дідічно-отческого императорского

всеросийского престола

всеблагополучным воспріятіем

богом избранной, богом венчанной, богом хранимой

всепресвітлійшей державнейшей великой

государині нашей первой Елісавете Петровни

Імператрици всея Росии

украшена

Единым словом небо утвердивый

Духом уст силы вся в ней сотворивый

Лучами солнца луны и звізд ясни

Украси тако яко златы рясны

И землю красны довольствова цвіты

И власти имея времен веков літы

Силен в крепости везді исполняет

Адонай бог седмочестный сущій

По дару духа святаго имущій.

Верному рабу, Захарии святу

Пророку открыв сію тайну злату

Естество земли прізирая благо

Дарствуя свыше таланты предраго

Той присносущны очесы своими

Мілосердствуя с небес сицевыми

Прізрі, услыша вні внутрено смутящу

Росію бедні слезами стенящу.

Елісавет дщерь камені дражайша

Імператора Петра велічаіша

Троическим светом с высоты блістая

Лучи божества на ню простірая

Роді ю славно спріоносущной волі

На всеросійском посади престолі

Отеческою подаде державу.

Діадимою коронует главу

Відый предвікі от чресл ея сущу

Сім достоинством красоті цвітущу

Нізпосылая свідителство гласа

Елісавети от вышня Парнаса

Ангелов седми прекрасно поющих

Песні аллілуія державы имущих

Царствованія в образ Самуила

Пророка строя божественна сила

Ароматы ей на главу точащий

Помозанія елей содержащий.

Руці низводя подает корону

Скипетр державы россійскому трону

Силою царства Давид ісполненный

К сему торжеству пріуготовленный

Камень віры Петр Петра знаменіта

Імператора тезоименіта

Адамант камень в руках содержімый

Вручает славы вечно некрушімый.

Дідичный патрон Андрей Первозванный

К[а]валеріи россійской избраный

Правды и міра в число четверицы

Елісавети дщери богом данной

Петра перваго короновінчаной

Талант любви в ней пламенем огненны

К богу і ко всім сердечно явленны

Істоту бога аки чрез зерцала

Віри премудрости ея проницала

Мысленный образ ковчег заключала

Надежди вечной потоп изсушая

Помощи мілость источник живыя

Воды точащій всім краплі златыя

Естество злата істинны в горнилі

Искушенно есть в чувствительной силі

Равно мірило правды содержаще

Правду во всяком существенну зряще

Імея руці мір соединений

Богь руці міра для ей спряжены

Изрядно діва мати бога славна

В гербі стояща орла двоеглавна

Дражайших ея с небесе представляет

Щастія клеінот наследственна чина

Елісавет чрез бога едина

Истіно вірно дарит монархині

Імператрици всероссійской ныні

Державы ея світ лица евляет

Денно и нощно солнечно сіяет

Елісавета істинна потрона

Елісавети с вышнего сіона

Всіх творца данна нашей августійшей

Імператрици всемилостівійшей

Истінная зде в потронстві дівица

Єкатерина чистоты зіница

Цару всіх царей ліцем предсташа

По матери дщи благодати чаша

Августійшей днесь пресвітлой порфіріи

Імператрици в тішині и міри

С высоты творец седми посылает

Добродетелей трону предявляет

Искренно любовь, віру і надежду

Трех богословных их же плоды между

Явной милости истинны двоицы

Радителей зді лицами являет

Рек ты единым словом матері море

Добродетелей всеросійска зоре и

Августійшая прекрасная Діана

Елісавета дщерь Петра избранна

Господствуй долго на престолі славы

Сміряя гордых вся до конца главы

Истребляя враждебны навіти

Растерзан их плетущіяся сіти

Ходяще путем отческим надеждно

Петра перваго мирно безмятежно.

Дадім праведно веліце богу

Давшему милость Росіи премногу

Небес всі славы врата отверзанны

Радостей оных світлости явленны

Елей благодати на ню излияся

Елісавета с высоты вінчася

Імператрица образ отцов сущий

Петра перваго в Росіи цвітушдй

Дивен во славі чудеса творящий

Всесильный творец з емпіреа зрящий

Естество земно всегда прізирая

Всяческая блага ему подавая

Низпосылая с высоты своея

Являя сілу державы твоея

Низпосли нашей благодать толику

Елісаветі Петровні велику

Імператриці дщері Петра славна

Імператора всему світу явна

Царствуй во віки о імператрице

Всеподанійше аз желаю сице

Аминь да будут дніє твои небо

Лучами сіять праведнаго Феба.

Писмен… стихи всеподанійше от всенижайшего раба

отписной малороссийской маетности

Вашего императорского величества

Полку стародубовского города Почепа

протопопа Матфія Телесницкого приносится.

Палацовий переворот, який привів на російський престол Єлизавету Петрівну, був схвально сприйнятий серед значних кіл тогочасного суспільства. Внаслідок цієї події ослабло засилля іноземних елементів при російському уряді. Закінчилась «біронівщина». Серед українського старшинства нова імператриця набула певних симпатій відновленням гетьманства, проявами особистих зацікавлень українською культурою. В своєму алегоричному панегірику Телесницький яскраво відбиває ці настрої.

У трохи кострубатих віршах він насамперед пояснює зміст основної частини свого панегірика, де бачимо постать Єлизавети в царських шатах – порфірі зі скіпетром і державою в руках. Трикутник угорі символізує божество, яке «прізрі… Росію бедні слезами стенящу» «на всеросійском посади престолі», «Елісавет дщерь… імператора Петра велічаіша». Довколо божественного символа-трикутника хмари, а на них ангели «седми прекрасно поющих». Нижче цього «вищніого Парнаса», зліва біблійний пророк Самуїл зі свого рогу «ароматы ей на главу точащий помазания елей содержащый». Справа проти Самуїла зображено царя Давида, що «руць низводя подает корону, скипетр державы» тій же новій цариці Єлизаветі. Внизу зображено апостолів Петра та Андрія, що подають їй камінь «адамант – славы вечно нерушімьій» та «клейнот» – орден Андрія Первозваного. Ще нижче св. Катерина подає Єлизаветі царську порфіру, а в четвертій, рахуючи зверху, парі зображено батьків Єлизавети Петра І та царицю Катерину.

Постать Єлизавети Петрівни оточена сімома «добродетелями» – вірою, надією та любов’ю, милістю, істиною, правдою і миром у вигляді молодих жінок. Ця група – основний компонент всієї алегоричної композиції, найбільш цікава й художньо цінна частина панегірика. У даних персоніфікаціях бачимо квітучих красою та юністю українських дівчат з вінками квітів на головах. Ніжні, м’які, світлі кольори посилюють ліричність зображеного. Тому така алегорична картина стоїть вже на межі з побутовим жанром живопису. Вона має свою близьку аналогію, а можливо, і взірець в зображеннях «святих дів» в притворі Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври.

Ілюстративно-символічний декор панегірика доповнюють сім картушів (по три з правого та лівого краю і один внизу під текстом) з алегоріями, що виражають ідею справедливості (терези), доброзичливості та щедрості (фонтан), моральної чистоти (дзеркало на столі), непорушності (ковчег на скелі), єдності та спільності (рукостискання), щасливого діяльного життя (пломеніюче серце).

Незважаючи на таку абстрактну ідеалізуючу емблематику, Телесницький в своїх віршах натякає на зрадливість придворної атмосфери, на боротьбу в ній різних політичних сил, закликає нову імператрицю не бути безпечною:

Господствуй долго на престолі славы

Истребляя враждебны навіти,

Растерзай их плетущіяся сіти…

Панегірик Телесницького, хоч і виконаний як живописний твір в дусі тогочасних панегіричних гравюр, є цілком самостійною літературно-образотворчою композицією.

[Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в 16 – 18 ст. – К.: 1983 р., с. 21 – 23].