Вигляд знизу ярусного перекриття церковного зрубу, с. Пакуль. Фото С. Т.

Розмір зображення: 800:565 піксел

Стіни зрубу і багатоярусного покриття для стійкості робили з великим нахилом усередину приміщення; в середньому на 1 метр висоти стіни відхилення від вертикалі дорівнювало 2-5 сантиметрам і більше. Багатоярусна форма перекриття і нахил стін створювали у глядача ілюзію, що приміщення значно вище, ніж насправді. Таке враження створювалося завдяки тому, що телескопічна форма багатоярусного покриття, яке являло собою повторення дедалі менших доверху елементів зрізів піраміди і восьмерика, підсилює перспективне зменшення елементів перекриття і, отже, ілюзорно віддаляє їх від ока глядача. Цей прийом створення ілюзорного враження більшої глибини подібний до того, що зустрічається в театральній справі і в особливо цікавій формі здійснений архітектором Палладіо в Олімпійському театрі у Віченці. В тому и іншому випадку, в зовсім різних умовах і формах, використано явище підсилення перспективної глибини, що грунтується на повторенні поступово зменшуваних, однакових щодо форми, елементів.

Джерело: Юрченко П.Г. Дерев’яне зодчество України. – К.: 1949 р., с. 33-34.

Зверніть увагу: фото в книзі підписане С.Т., тобто Степан Таранушенко. Він у 1949 р. перебував в ув’язненні, і потрібна була сміливість, щоб хоч в такий спосіб його згадати.