1968 р. По Україні
Г. Н. Логвин
Охтирка, як і Лебедин, розташована в низині, тут немає ні далеких перспектив, ні ефектних висот. Пам’ятки Охтирки – неіснуючі тепер Успенська кам’яна та Юр’ївська дерев’яна церкви і уцілілий ансамбль Покровського собору – мають своє неповторне обличчя і є утворами певної школи в мистецтві Слобожанщини.
При спорудженні в 1728 – 1738 рр. Успенського собору вперше була зроблена спроба поєднати хрещатий дев’ятидольний у плані храм (типу седнівського) з хрестовобанним, від якого запозичені тільки чотири опорних стовпи з підпружними арками та банею. Якщо раніше в таких спорудах бані ставились виключно на стіни, то тут будівничий спробував поставити їх тільки на опорні стовпи. Щоб гарантувати статику будівлі від всяких несподіванок, він робить їх дуже масивними, оригінальної форми в плані – подібної до ромба, але роги не гострі, а зрізані, з невеликими прямокутними виступами. Ці виступи, як рамена в хрещатих стовпах давньоруських храмів, переходять у підпружні арки.
При такій конструкції лишилась нерозв’язаною проблема переходу від квадратного із зрізаними рогами підбанного простору до правильного восьмигранника. Майстер дотепно виходить із становища. Вище п’ят підпружних арок він влаштовує другий ярус допоміжних високих арок над навскісними площинами опорних стовпів. Вони й утворюють правильну восьмигранну основу підбанника. Інтер’єр центрального приміщення не має аналогії в українській архітектурі. При погляді на нього впадає в око впевнений рух оригінальних пілонів, що потім підхоплюється гранями арок другого ярусу і передається підбанникові. Саме ця багатосхідчаста диференціація елементів бані й створює ілюзію могутнього руху і великої висоти під-банного простору.
Успенський храм в наступному часто брали за зразок. Мистецькі концепції споруди по-своєму інтерпретували ті, хто будував межиріцький собор, Покровську церкву в тій же Охтирці, а також козелецький собор. До речі, нагадаємо, що і Бернард Меретин у тому ж плані вирішує дев’ятидольний план храму Юра у Львові й використовує досягнення дерев’яного будівництва. Отже, протилежні, здавалося б, ланки української архітектури зімкнулися в один ланцюг.
Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 424 – 428.